Що сталося з технооптимізмом Кремнієвої долини?

Покоління IT-мільярдерів, які у 1990-х обіцяли емансипацію через технології, сьогодні підтримують авторитаризм Трампа та поширюють антинаукові теорії.

Чому мільярдери з Кремнієвої долини схилилися перед Трампом?

Після перемоги Трампа на виборах у 2024 році засновники найбільших IT-компаній один за одним приїхали до нього на поклін, попри те що приватно вважають його шахраєм і телешоуменом, а не справжнім бізнесменом.

Як це впливає на Україну?

Ілон Маск, найвпливовіший IT-мільярдер із команди Трампа, активно поширює проросійську дезінформацію про Україну, а його платформа X перетворилася на інструмент інформаційної війни проти української держави.

Що пообіцяли — і що отримали

У 1998 році Microsoft випустила рекламу Windows 98, сповнену технооптимізму. Комп’ютери мали об’єднати людей незалежно від країни, віку чи фізичних можливостей. Інтернет уявлявся інструментом емансипації — доступ до знань, свобода комунікації, глобальна співпраця без посередників.

«Здавалося цілком розумним очікувати, що необмежений доступ до інформації автоматично переможе дезінформацію та маніпуляції»,

— зауважує філософ Сем Гарріс у розмові з оглядачем The Atlantic Девідом Фрамом. Уявіть: хтось у 1998-му передбачає, що за 10 років кожна людина носитиме в кишені суперкомп’ютер з доступом до всієї людської мудрості. Хіба це не мало зробити світ розумнішим і справедливішим?

Реальність виявилася протилежною. Замість утопії ми отримали TikTok, алгоритми якого тримають у залежності сотні мільйонів людей. Facebook, що розколює суспільства й підриває демократичні вибори. X (колишній Twitter), перетворений Ілоном Маском на генератор теорій змови та дезінформації.

Парадокс: необмежений доступ до інформації та можливість миттєво зв’язатися з ким завгодно не об’єднали людство. Навпаки — вони руйнують спільну реальність. Кожен може залишатися у своїй ехо-камері, підтримувати будь-яке божевілля та знаходити мільйони однодумців. А з появою штучного інтелекту — навіть уявних однодумців, згенерованих ботами.

Коли IT-мільярдери стали читати Карла Шмітта

Найдраматичніша зміна — у політичних поглядах Кремнієвої долини. Десяток-другий найбагатших людей планети раптом перетворилися на найгучніших прихильників Трампа, фінансуючи його кампанію мільйонами доларів.

Що вони читають? Не економіку. Не соціологію. Вони зачитуються Карлом Шміттом — німецьким юристом 1930-х, чиї ідеї про диктатуру та «стан виключення» обожнювали нацисти. Та Кертісом Ярвіном — блогером-неореакціонером, який відкрито закликає скасувати демократію і дати CEO керувати країнами як корпораціями.

Український вимір: Найяскравіший приклад — Ілон Маск. Восени 2022 року він запропонував свій «мирний план» для України: віддати Крим Росії, провести псевдореферендуми на окупованих територіях під наглядом ООН, зробити Україну нейтральною. Фактично — капітуляція під виглядом компромісу.

Його платформа X блокує українські акаунти за «порушення правил», але дозволяє російським пропагандистам вільно поширювати фейки про «біолабораторії» та «нацистів у Києві». Скарги українців на дезінформацію ігноруються системно.

Найнебезпечніше: Starlink, критично важливий для зв’язку українських військових, Маск використовує як інструмент тиску.

Восени 2022-го він заявив у Twitter, що SpaceX «не може нескінченно фінансувати» Starlink для України, і натякнув на можливість відключення. Хоча пізніше з’ясувалося, що частину терміналів оплачував Пентагон, а частину — уряди європейських країн та приватні донори.

Восени 2022 року, під час контрнаступу ЗСУ на Херсонщині, Маск наказав інженеру Майклу Ніколлсу відключити Starlink на частині окупованих територій, включно з районами Херсонської області та Донеччини. Щонайменше сотня терміналів була деактивована.

Результат: зв’язок зник миттєво, дрони втратили керування, артилерія залишилася без наведення. ЗСУ не змогли завершити оточення російського угруповання в Бериславі.

Окремий епізод — жовтень 2022 року. Україна планувала атаку морськими дронами на російський Чорноморський флот у Севастополі. Маск відмовився активувати Starlink над Кримом, бо побоювався «ескалації конфлікту» та ядерної відповіді Росії. Ці побоювання з’явилися після його розмов з високопосадовцями Кремля, як документує біограф Маска Волтер Айзексон.

У березні 2025 року, після публічних побоювань про можливе відключення, Маск заявив у X: «Starlink ніколи не відключить свої термінали в Україні, незалежно від того, наскільки я не згодний з політикою щодо України». Але довіра підірвана — коли зв’язок уже відключали раз, гарантій немає.

Три причини здичавіння Кремнієвої долини

Перша: бунт проти woke-культури

Близько 2017 року в Кремнієвій долині стався вибух через те, що багато називають «woke-культурою» — лівацькою моральною панікою, яка захопила Кремнієву долину і значну частину країни. Звільнення інженера Google Джеймса Дамора за критику корпоративної політики різноманітності стало символом.

IT-мільярдери терпіли «woke-повістку», поки їхні співробітники не відмовилися повертатися в офіси після пандемії. Тоді терпець урвався.

Босам набридло вибачатися за кожне слово. Набридло звільняти людей за «неправильні» жарти. Набридло коритися корпоративним тренінгам про інклюзивність, поки офіси порожні, а робота стоїть.

У якийсь момент дамба прорвалася. IT-еліта вирішила: досить. Ніяких більше вибачень. Ніяких поступок «лівацькому божевіллю».

Проблема — маятник хитнувся в протилежний бік. Від боротьби з woke-божевіллям прямо до підтримки авторитаризму.

Друга: ідеологія з підліткових романів

Багато хто з цих людей сформували свій світогляд у старших класах — читаючи Айн Ренд та наукову фантастику, зауважує Гарріс. Вони розумні, але не інтелектуали. Їхні політичні й етичні погляди виросли з підліткових романів.

Якщо «Атлант розправив плечі» у 16 років підірвав вам мозок, і відтоді ви не оновили прошивку — у вас проблема. Особливо коли у вас сто мільярдів доларів, а ваша філософія зводиться до «альтруїзм = слабкість».

Що це означає для України: Ілон Маск глузує з Володимира Зеленського в мемах. Постить картинки, де президент воюючої країни виглядає як жебрак, що випрошує гроші. Для Маска це жарт. Насправді — це ідеологія. У світі, де альтруїзм дорівнює слабкості, немає місця для солідарності з тими, хто бореться за виживання. Є тільки winners і losers. А Україна, яка просить допомоги, — автоматично loser.

Третя: заздрість до китайської моделі

У 2000-х Китай та Індія перетворилися на гігантські ринки. IT-лідери побачили: найбільше грошей робиться в авторитарних країнах.

Виявилося, що мільярдеру там зручніше, ніж у США. Ніхто не ставить незручних питань про умови праці. Ніхто не вимагає модерувати контент. Профспілок немає. Преса контрольована. Один дзвінок чиновнику — і всі проблеми вирішені.

У Китаї Джека Ма могли зробити найбагатшою людиною країни — а потім за одну критичну промову про владу зробити невидимкою на місяці. Але поки ти мовчиш і слухаєшся — живеш як цар.

IT-мільярдери це побачили. І подумали: а чому б і ні? Демократія — це постійні суперечки, регулювання, антимонопольні розслідування, податки. В авторитарній системі все простіше: є один boss, з ним домовився — і працюєш спокійно.

Так вони почали ідентифікуватися з китайською моделлю. А потім — думати, що США теж могли б працювати краще, якби були трохи більше схожі на Китай.

Смерть філантропії

Разюча зміна: нове покоління IT-мільярдерів майже не займається благодійністю. Вся енергія йде на одне — як заробити ще більше, навіть якщо твій продукт перетворює підлітків на залежних від TikTok зомбі або розколює суспільство через алгоритми Facebook.

Білл Гейтс — виняток, що підтверджує правило. За масштабами внесків у глобальне здоров’я він найбільший філантроп в історії людства. Фонд Гейтса врятував мільйони життів через програми вакцинації в Африці та Азії.

І саме за це його ненавидять. Теорії змови про «чіпування через вакцини» зробили Гейтса головним лиходієм для мільйонів людей. Парадокс: ті, хто найменше розуміється на науці, найбільше впевнені, що розкусили «змову вчених».

Чому це важливо для України: Антинаукова істерія навколо Гейтса — частина тієї самої війни проти експертності, яку Росія веде проти України. Фейки про «американські біолабораторії в Україні» використовують ту саму механіку: недовіра до науки плюс теорії змови дорівнює зброя масового ураження колективної свідомості.

Коли Маск ретвітить конспірологію про «таємничі патогени», які США нібито розробляють в Україні, він підсилює російську пропаганду. Коли мільйони його фоловерів це бачать — вони починають сумніватися: а може, Путін і правий про ці «лабораторії»?

Результат: країна, яка бореться за виживання, змушена витрачати ресурси не тільки на відбиття ракет, але й на спростування божевільних теорій, які поширюють найвпливовіші люди Кремнієвої долини.

Чому вони схилилися перед Трампом

Коли дивишся, як мільярдери з Кремнієвої долини один за одним їдуть на поклін до Трампа після його перемоги, виникає просте питання: скільки мільярдів потрібно, щоб мати хребет?

Більшість із них у кулуарах не приховують: Трамп — не бізнес-геній. Він ведучий реаліті-шоу, якого продюсер Марк Бернетт 14 років брендував у «The Apprentice» як успішного підприємця. Насправді — банкрут, який вижив завдяки піару та кредитам. Жоден із IT-мільярдерів його не поважає.

Але публічно вони грають іншу гру. Тім Кук з Apple. Марк Цукерберг із Meta. Джеф Безос із Amazon. Усі вишикувалися в чергу. Чому?

Офіційна версія: обов’язок перед акціонерами. Вони керують публічними компаніями, і якщо Трамп може зашкодити бізнесу — треба домовлятися.

Справжня причина: страх. Трамп — мстивий. Він контролює Міністерство юстиції, Федеральну торговельну комісію, податкову службу. Один твіт — і на твою компанію впаде антимонопольне розслідування. Ще один — і IRS перевіряє всі твої податкові декларації за останні десять років.

Гарріс ставить риторичне питання: чому хтось із них не сказав просто «ні»? У мене 75 мільярдів доларів. Я керую однією з найцінніших компаній на Землі. Це Америка. Якщо цей помаранчевий клоун хоче когось атакувати — нехай атакує мене. Ми всі знаємо, що відбувається з країною, і я не буду частиною цього.

Але ніхто так не сказав.

Чому це критично для України: Ці ж люди контролюють платформи, через які Україна доносить правду про війну до світу. Meta (Facebook, Instagram, WhatsApp). X (Twitter). Google (YouTube).

Коли вони грають у команді з Трампом, який публічно захоплюється Путіним і називає його «геніальним», — вони автоматично стають частиною російської інформаційної стратегії.

Вавилонська вежа дезінформації

Ми спостерігаємо інформаційний апокаліпсис, описує Гарріс. Події, які бачать мільйони очей у прямому ефірі, миттєво стають об’єктом конспірологічних теорій.

Коли будь-який шахрай з подкастом може сказати мільйонам слухачів:

«Усі експерти брешуть, усі інституції куплені, довіряйте тільки мені».

А за десять хвилин почати продавати їм золото або сухпайки — ми досягли дна. Це момент Вавилонської вежі. Спільної мови більше немає.

Український досвід: Україна живе в цій реальності з 2014 року. «Розіп’ятий хлопчик» — фейк про дитину, яку нібито українські солдати розіп’яли на площі в Слов’янську. Російське ТБ транслювало це у прайм-тайм, з «очевидцем», яка ридала перед камерою. Жодних доказів, жодних імен, жодної дитини. Але мільйони повірили.

Або фейк про те, що українські силовики розстріляли пасажирський Boeing MH17 над Донбасом у 2014-му — хоча всі докази вказували на російську ракетну установку «Бук».

Або безконечні вигадки про «фашистську хунту в Києві», яка нібито переслідує російськомовних і спалює людей живцем.

Усе це були репетиції. Кремль відпрацьовував технології масової дезінформації на Україні, перш ніж запустити їх у західних суспільствах.

Різниця в тому, що тепер цю дезінформацію поширюють не тільки кремлівські боти з зарплатою $500 на місяць. Тепер її поширюють найвпливовіші IT-підприємці світу зі статками в десятки мільярдів доларів. І вони роблять це безкоштовно.

Що далі: прозріння чи самообман?

Гарріс бачить можливість зміни, але не швидкої. Ці люди занадто розумні, щоб не розуміти, що відбувається. Вони знають, що співпраця з Трампом — це ганьба. Просто зараз страх сильніший за совість.

Рано чи пізно щось зламається. Економічна криза. Масштабний скандал. Дисфункція, яку неможливо ігнорувати. І тоді всі раптом «згадають», що завжди це знали.

Але для України чекати цього прозріння — неприйнятна розкіш. Інформаційна війна йде зараз. Платформи, контрольовані IT-авторитаристами, формують глобальне сприйняття української боротьби в цю секунду.

Кожен день Маск ретвітить проросійську пропаганду — це мільйони людей, які бачать Україну очима Кремля. Кожен тиждень алгоритми Facebook приховують пости про російські воєнні злочини — це ще мільйони, які не дізнаються правди. Кожен місяць YouTube монетизує канали, що поширюють фейки про «українських нацистів» — це фінансування дезінформаційної машини.

Україна не може чекати, поки совість прокинеться у мільярдерів. Треба будувати власні інструменти комунікації. Підтримувати незалежні медіа. Навчати людей розпізнавати дезінформацію. Створювати альянси з тими в IT-індустрії, хто ще не втратив моральний компас.

Битва за правду відбувається не завтра — вона йде сьогодні. І програти її означає програти війну.

Чому це важливо знати

Трансформація Кремнієвої долини від технооптимізму до технофашизму — не абстрактна філософська проблема. Це пряма загроза для України. Люди, які контролюють глобальні інформаційні потоки, обрали сторону авторитаризму. Вони підтримують Трампа, який підтримує Путіна. Їхні платформи стали зброєю в гібридній війні проти демократичних суспільств — і Україна на передовій цієї війни.

Розуміння цих процесів критично важливе для розробки стратегій інформаційної оборони. Ми не можемо покладатися на нейтральність платформ — її більше немає. Ми маємо будувати власні інструменти, підтримувати незалежні медіа та експертність, протистояти дезінформації науковими методами.

Битва за майбутнє відбувається не тільки на полях бою на Донбасі — вона йде в інформаційному просторі, де колишні мрійники з Кремнієвої долини стали союзниками тих, хто хоче знищити демократію.