Зовнішні успіхи на тлі внутрішніх проблем

На цьому тижні в Китаї очільник РФ Володимир Путін демонстрував зовнішні успіхи — підписав довгоочікуваний документ щодо нового російсько-китаського газопроводу «Сила Сибіру-2», підтвердив «партнерство без обмежень» із Сі Цзіньпіном і повернувся в обійми прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді. Проте вдома ситуація кардинально інша: воєнна економіка Росії подає тривожні сигнали.

Хоча Путін наполягає, що країна переживає «м’яку посадку», генеральний директор «Сбербанку» Герман Греф заявив, що Росія перебуває в стані «технічної стагнації».

Вичерпання економічних резервів

У перші роки повномасштабного вторгнення в Україну економіка РФ виявилася значно стійкішою, ніж очікувалося, завдяки стабільним цінам на нафту й газ та військовим витратам, які стимулювали високі зарплати та споживчий попит. Але тепер поєднання зростаючих військових витрат, уповільнення економічного зростання, міцного рубля та слабших цін на нафту змушує російську державу ухвалювати складні рішення.

«Коли резервів й нафтових доходів булло в достатку, в Росії була ілюзія, що вона може залити будь-яку соціальну проблему грошима, — зазначає Олександра Прокопенко з Carnegie Russia Eurasia Center у Берліні. — Але тепер ці гроші більше недоступні в таких масштабах, тому настав час встановлювати пріоритети».

Падіння доходів і песимістичні прогнози

За даними міністерства фінансів РФ, з січня по серпень енергетичні доходи Росії впали на 20% порівняно з аналогічним періодом 2024 року. Аналітики, які регулярно опитуються центральним банком країни, прогнозують зростання ВВП лише на 1,4% до кінця цього року, порівняно з розширенням на 4,3% у 2024 році, і не очікують, що воно перевищить 2% протягом наступних трьох років. У найгіршому сценарії Росія може зіткнутися з серйозною рецесією, попереджає центральний банк.

Дефіцит бюджету та пошук ресурсів

У першій половині 2025 року дефіцит російського бюджету досяг 4,9 трлн рублів ($61 млрд) — близько 2,2% ВВП. Для порівняння: початковий план передбачав утримати дефіцит на рівні лише 0,5% ВВП. Путін визнав ці цифри, а міністр фінансів Антон Сілуанов повідомив президенту, що уряд шукає «фінансові ресурси» для виконання всіх необхідних зобов’язань.

Де Кремль планує заощадити? Скорочення торкнуться невійськових витрат: інфраструктурних проєктів, які не пов’язані з обороною, а також субсидій для другорядних сфер — футбольних клубів і збиткових санаторіїв. Анатолій Артамонов, голова бюджетного комітету верхньої палати парламенту РФ, підрахував: такі кроки могли б вивільнити до 2 трлн рублів ($2,5 млрд).

Варіанти покриття дефіциту

Економісти впевнені, що Росія може покрити решту дефіциту за рахунок запозичень — тепер їх обслуговування стало дешевшим після того, як центральний банк у червні почав знижувати ставки з рекордних 21% до 18%.

Схоже, це варіант, якому віддає перевагу Путін.

«Дефіцит можна збільшити», оскільки «борговий тягар Росії залишається не просто прийнятним, а низьким», — заявив він на економічному форумі у Владивостоці в п’ятницю.

Росія також може вдатися до використання резервного фонду, що є менш привабливим варіантом, оскільки Москва вже витратила його половину на війну. Її активи за кордоном залишаються замороженими через західні санкції.

«У 2025 році є деякі виклики, яких раніше не було. Вперше в бюджеті з’явилися реальні компроміси»,

— зазначає Яніс Клуге, експерт з російської економіки в Німецькому інституті міжнародних відносин і безпеки.

Системні проблеми економіки

Парадокс російського бюджету: хоча неенергетичні доходи зросли на 14% порівняно з аналогічним періодом минулого року, дефіцит все одно розширився. Причина проста — витрати зростали ще швидше.

«Деякі місяці вони подвоювали, потроювали витрати… Це ризикована стратегія»,

— розповів Financial Times колишній високопоставлений урядовець РФ.

До бюджетних проблем додаються структурні виклики, які накопичуються з 2022 року. Олександра Прокопенко виділяє три ключові: гостра нестача робочої сили, колапс транскордонних платежів через західні санкції та інфляція, яку ледь вдалося приборкати.

Окремі галузі страждають особливо сильно. Вугільна промисловість переживає найгірші часи з 1990-х років — залізниця перевантажена, а торгові потоки примусово переорієнтовані на схід, що робить логістику надзвичайно дорогою та неефективною.

Банківський сектор теж під ударом. ВТБ, один з найбільших державних банків, створив резерви під 25% корпоративних кредитів. Це фактичне визнання: чверть позик бізнесу може залишитися неповерненою. Для банківської системи це катастрофічний показник, який свідчить про глибоку кризу в реальному секторі економіки.

Дилема рубля та інфляції

Міцний рубль створив для Кремля пастку. З січня російська валюта зміцнилася приблизно на 20% щодо долара США, що зменшило надходження до бюджету від експорту. Логічним виходом було б послабити рубль, але це миттєво розігнало б інфляцію — проблему, яку влада ледь приборкала.

Центробанк Росії обрав жорстку монетарну політику: високі процентні ставки таки знизили інфляцію до 9% річних у липні 2025 року. Для порівняння — у квітні 2022-го вона сягала 17,8%. Ціна успіху виявилася високою: бізнес задихається від дорогих кредитів, що стало одним з ключових факторів економічного уповільнення.

Російська влада опинилася між молотом і ковадлом: слабкий рубль розганяє інфляцію, а сильний — душить бюджетні доходи. Високі ставки приборкують ціни, але вбивають економічне зростання. Кожне рішення створює нові проблеми, а простору для маневру практично не залишилося.

Пріоритет — війна

Попри економічну кризу, Кремль дотримується сталінського принципу «все для фронту, все для перемоги». Військові витрати майже подвоїлися з початку повномасштабного вторгнення в Україну — і це в номінальному вираженні, без урахування інфляції.

Навіть можливе припинення вогню не змінить цієї логіки, попереджають експерти. Росія настільки вичерпала запаси бронетехніки, що для їх відновлення танковим заводам доведеться працювати на повну потужність «багато років», зазначає Яніс Клуге з Німецького інституту міжнародних відносин.

Колишній високопоставлений російський чиновник підтверджує цей прогноз у розмові з Financial Times: «Зрештою державі доведеться перебалансувати деякі інвестиційні програми». Але навіть це не означатиме різкого скорочення військових витрат. «Припинення вогню не призведе до жорсткої зупинки військового виробництва або різкого скорочення армії. Заводи продовжать працювати», — додає він.

Це означає, що російська економіка залишиться мілітаризованою на роки вперед, незалежно від того, чи триватимуть активні бойові дії. Військово-промисловий комплекс став основою економічної моделі Кремля — занадто великою, щоб її можна було швидко демонтувати без колапсу всієї системи.

Чому це важливо знати

Для України ці тенденції свідчать про структурні обмеження російської воєнної машини. Падіння енергетичних доходів на 20%, розширення дефіциту до 2,2% ВВП ($61 млрд) замість запланованих 0,5% та необхідність скорочувати невійськові витрати на $2,5 млрд вказують на вичерпання ресурсів для тривалої агресії.

Заява Германа Грефа про «технічну стагнацію» та той факт, що ВТБ створив резерви під чверть корпоративних кредитів, демонструють глибину системних проблем. Особливо важливо, що навіть за сценарію припинення вогню військові витрати залишатимуться пріоритетом — танкові заводи працюватимуть «багато років» для відновлення втрачених запасів.

Це означає, що санкційний тиск має залишатися довгостроковим інструментом стримування російської мілітаризації, навіть після можливого завершення активної фази війни. Цитата Путіна про можливість збільшення дефіциту показує, що Кремль готовий іти на економічні ризики заради продовження війни, але колишній урядовець називає таку стратегію «ризикованою» — подвоєння та потроєння витрат деякими місяцями не може тривати нескінченно.