Що передбачає новий газовий проєкт

Газопровід «Сила Сибіру-2» стане одним з найдовших у світі — понад 7000 кілометрів від Сибіру до Китаю через територію Монголії. Росія повністю фінансуватиме будівництво на своїй території, що потребує значних капіталовкладень через складний рельєф і географічні особливості маршруту. Остаточний контракт ще не підписано — сторони мають узгодити ціни, обсяги та умови фінансування.

За оцінками експертки Тетяни Мітрової з Центру енергетичної політики Колумбійського університету, ціна газу становитиме від 120 до 250 доларів за тисячу кубометрів. Для порівняння, через перший газопровід «Сила Сибіру-1» газ постачається за ціною 225-250 доларів.

«Для Китаю це може стати найдешевшим імпортним газом», — зазначає дослідниця.

Чому Китай змінив позицію щодо російського газу

Пекін демонстрував байдужість до проєкту з 2014 року, коли Росія вперше запропонувала його. Навіть після початку поставок через «Силу Сибіру-1» у 2019 році Китай не поспішав з новими домовленостями. Ситуація змінилася після повномасштабного вторгнення — у лютому 2022 року, за тиждень до масштабного нападу на Україну, сторони підписали протокол про наміри.

«Сприйняття Китаєм безпеки постачань змінилося», — пояснює Мітрова. Торговельна війна зі США поставила під сумнів надійність американського скрапленого газу. Загроза Ірану заблокувати Ормузьку протоку створює ризики для катарського СПГ.

«Ці дві загрози переважили побоювання надмірної залежності від Росії», — вважає експертка.

Китайські ЗМІ практично не висвітлюють угоду — всі повідомлення походять з російських або міжнародних джерел.

«Це свідчить, що Китай зберігає маневр для подальших переговорів», — аналізує дослідниця.

Економічні наслідки для Росії

Новий газопровід не замінить втрачений європейський ринок — ні за обсягами постачання, ні за рівнем прибутків. Газопроводи до Європи, побудовані десятиліттями раніше, вже давно окупилися та приносили надприбутки.

«Це була справжня машина для друку грошей», — характеризує колишню модель Мітрова.

Тепер ситуація кардинально інша. Росія повністю фінансуватиме будівництво «Сили Сибіру-2» власним коштом, при цьому продаватиме газ за цінами, значно нижчими від європейських. За розрахунками експертки, навіть якщо Китай погодиться на тарифи першого газопроводу (225-250 доларів), рентабельність проєкту залишиться мінімальною.

«Швидше за все, ціна буде ще нижчою, а “Газпром” працюватиме на межі беззбитковості», — прогнозує дослідниця.

Проєкт створить побічні економічні ефекти для Росії: замовлення для металургії, нові робочі місця в будівництві, інфраструктурний розвиток Східного Сибіру. Але це лише часткова компенсація.

«Це краще, ніж нічого, але жодним чином не відшкодовує втрату європейського ринку», — резюмує Мітрова.

Формування нового енергетичного альянсу

Газова угода — лише частина масштабного зближення між Китаєм, Індією та Росією. На останньому саміті Шанхайської організації співробітництва ці країни вперше відкрито заявили про формування нового світового порядку.

«Вони більше не приховують амбіцій щодо багатополярного світу», — підкреслює Мітрова.

Факти підтверджують цю тенденцію. Китай збільшує закупівлі через діючий «Силу Сибіру-1» і готує нові енергетичні контракти. Індія нарощує імпорт російської нафти, незважаючи на каральні мита від адміністрації Трампа.

Три роки ці країни діяли приховано — торгували з Росією, постачали обладнання, але уникали публічності. Тепер маски скинуто.

«Це вже не таємна співпраця в тіні, а відкрита декларація антизахідного альянсу», — констатує експертка.

Енергетичне партнерство охоплює всі сектори. Китай домінує в закупівлях російського вугілля. Розширюється співробітництво в освоєнні Арктики та Північного морського шляху — стратегічного транспортного коридору. До запровадження жорстких американських санкцій минулого року китайські компанії активно постачали критичне обладнання для російських заводів зі скраплення газу.

Китай отримує унікальну владу на газовому ринку

Підписавши меморандум, Китай отримав унікальну позицію на світовому газовому ринку. Пекін фактично застовбив опцію на російський газ, не витративши жодного юаня — усе будівництво оплачує Росія.

«Китай набуває ринкової влади, якої не має жодна інша країна», — зазначає Мітрова.

Тепер у переговорах з постачальниками скрапленого газу китайські переговорники матимуть козир — посилання на дешевий трубопровідний газ із Сибіру. Це дозволить вибивати кращі ціни в Катару, Австралії чи США.

Логіка Пекіну прозора: максимум вигод при мінімумі зобов’язань.

«Отримати додаткові опції, нічим не ризикуючи, подратувати Вашингтон і продемонструвати геополітичну незалежність — ось справжні мотиви цього кроку», — розшифровує експертка.

Переломним моментом стане фінансування будівництва. Поки що Росія розраховує на власні сили, але цього може не вистачити.

«Якщо Москва зможе вмовити Пекін профінансувати проєкт або надати кредит — це відкриє шлюзи для китайських інвестицій у всю російську економіку», — прогнозує Мітрова.

Чому це важливо знати

Енергетичний альянс Китаю з Росією формує паралельну систему постачань, непідконтрольну Заходу. Це розмиває санкційний тиск на країну-агресора та дає їй можливість маневру.

Для України наслідки неоднозначні. З одного боку, Росія знаходить альтернативні ринки для своїх енергоносіїв і частково компенсує втрату Європи. З іншого — китайські ціни на газ вдвічі-втричі нижчі за європейські, що б’є по воєнному бюджету Кремля.

Газопровід — лише верхівка айсберга. Співпраця розширюється на ядерні технології, арктичні проєкти, Північний морський шлях. Два авторитарні режими вибудовують технологічний тандем, який протистоятиме демократичному світу.

Найгірше — це може стати моделлю для інших країн, які шукають альтернативи західній системі. Іран, Північна Корея, Венесуела вже приглядаються до цього досвіду. Формується новий енергетичний блок, де правила гри пишуть не в Брюсселі чи Вашингтоні, а в Пекіні та Москві.