Про це йдеться в масштабному журналістському розслідуванні L’Express, опублікованому 6 серпня 2025 року.

«Цифрові технології прискорюють усе. Раніше потрібні були тижні, щоб підготувати досьє. Тепер можна заманити когось у пастку за 48 годин»,

— коментує колишній керівник внутрішньої розвідки Бернар Скуарціні.

Приклади атак: від WhatsApp до Tinder

Серед описаних випадків:

Інцидент із французьким агентом у 2018 році.

На WhatsApp йому написала «іранська жінка» з повідомленням:

«Добрий день, пане Матьє. Це Парасту з сайту Iranian Personnals. Я дуже хотіла б знову вас побачити. Коли ви плануєте повернутися до Ірану? Я справді з нетерпінням чекаю можливості познайомитися з вами ближче».

Насправді це був вербувальник, який намагався заманити агента до Ірану. Розвідник розтягнув розмову, поки співрозмовник не втратив інтерес.

Сексуальні пастки в Tinder.

Російська розвідка використовує фейкові жіночі акаунти для встановлення контактів із військовими та чиновниками. Цей метод першими виявили німецькі спецслужби.

Китайські «бізнес-леді» на LinkedIn.

Керівникам інноваційних компаній пропонують підозріло вигідні «консультаційні контракти».

«Ваша експертиза та досвід будуть гідно винагороджені»,

— йдеться в одному з повідомлень, які отримав L’Express.

Анатомія компромату

«Компрометація використовується всіма службами розвідки, але різниця — в інтенсивності. В авторитарних країнах дозволяють собі трохи брутальніші методи»,

— пояснює Мішель Герен, колишній керівник інспекції DGSI та автор «Словника розвідки».

Диктатури особливо активно використовують цей інструмент, оскільки їм складніше вербувати інформаторів на ідеологічній основі. Алгоритм простий:

1. Встановити довірливий контакт під вигаданим приводом
2. Спровокувати жертву на компрометуючу поведінку
3. Використати матеріал для шантажу: або співпраця — або скандал

Реальні випадки: шпигуни, ресторани та «старі друзі»

Справа у Мінфіні (2024).

Алжирські спецслужби завербували французького держслужбовця, використавши інформацію про його особисте життя. В обмін на мовчання він мав надати дані про опозиційного блогера Аміра Бухорса. 29 квітня 2024 року Бухорс був викрадений. Французький чиновник нині під слідством за звинуваченням у співпраці з іноземною державою.

Операція через спортивний клуб.

Іноземні громадяни вступили до спортивного клубу, яким керував співробітник стратегічного підприємства. Один із них — власник ресторану — запросив команду до свого закладу, де знайомив членів клубу зі своїми співвітчизниками. DGSI кваліфікувала це як спробу промислового шпигунства за схемою з фільму «Патріоти» Еріка Рошана.

Випадок на авіасалоні Ле-Бурже (2023).

Французького інженера, фахівця з систем керування польотом, запросили на прийом у паризькому палаці. Там директор азійської компанії запропонував йому роботу та несподівано згадав про «прагнення його доньки». Збентежений такою особистою інформацією, інженер припинив контакт. За даними DRSD, вербувальник проводив аналогічні операції з кількома експертами.

Цифровий слід та небезпека «випадкових зустрічей»

DGSI попереджає про ризики надмірної онлайн-присутності:

«Чим більше співробітник розкриває особистої та професійної інформації, тим легше його ідентифікувати та наблизитися до нього в позаробочому контексті, спираючись на знайдені онлайн елементи».

Навіть профілі на LeBonCoin чи додатках для знайомств можуть стати джерелом компрометації.

Особливу увагу звертають на «випадкові» зустрічі з давніми знайомими. За інформацією L’Express, високопосадовиця французького міністерства стала жертвою «Ромео» — колишнього однокурсника зі Sciences Po іноземного походження. Через три роки після випуску він відновив контакт, повідомивши про переїзд до Франції. Вони зав’язали інтимні стосунки, поки жінка не виявила, що він фотографує секретні документи в її квартирі.

«Остерігайтеся випадковостей», — попереджають агенти DGSI під час брифінгів для урядовців.

Росія та Китай: дві школи вербування

Китайська модель.

Пекін систематично використовує фіктивні консалтингові компанії, зареєстровані в Лондоні чи інших європейських містах, для «професійних» пропозицій.

Російська тактика.

Москва діє агресивніше, її агенти працюють навіть на території Франції — у барах, на коктейльних вечірках. Вони експлуатують захоплення своїх жертв, особливо коли йдеться про колекціонерів.

Готельні номери в Росії DGSI називає «chambres garnies» («обладнані кімнати») — там встановлено прослушку, а іноді на гостей чекають підставні повії. Головна порада французької контррозвідки для відряджень: BYOD (bring your own device) — використовуйте лише власні електронні пристрої.

DRSD фіксує випадки шантажу через реальні чи вигадані порушення місцевого законодавства: звинувачення в розбещенні неповнолітніх (у деяких країнах вік згоди — 21 рік) або в порушенні антиалкогольних законів.

Системна відповідь Франції

З 2022 року DGSI проводить інтенсивні брифінги для:

• Державних службовців
• Керівників стратегічних підприємств
• Студентів престижних вузів, особливо тих, хто їздить на обмін

На навчаннях розповідають про «підписи» кожної країни, вчать розпізнавати етапи вербування та техніки встановлення довіри. «Ви стали мішенню», — прямо заявляють агенти DGSI міністерським радникам.

Чому це важливо знати

У цифрову добу шпигунство більше не потребує агентів у плащах — воно відбувається в месенджерах, соцмережах і на світських прийомах. Ця реальність має критичне значення для України.

В умовах війни та гібридних загроз українські фахівці, науковці, держслужбовці та військові стають особливо привабливими мішенями для іноземних розвідок.

Французький досвід показує необхідність системного підходу: обмеження цифрового сліду, обов’язкові інструктажі перед закордонними поїздками, створення механізмів виявлення та протидії кібершантажу.

Шпигунські операції, описані в розслідуванні L’Express, — це не винятки, а нова норма розвідувальної діяльності XXI століття.