Його сцени висвітлювали не лише перемогу норманів у 1066 році, але й нібито арійське походження європейської цивілізації.

Гобелен як політична зброя

Гобелен з Байо, завдовжки 68 метрів і завширшки 53 сантиметри, є не лише видатною пам’яткою середньовічного мистецтва, але й одним із найяскравіших прикладів політичної пропаганди. У 52 сценах зображено вторгнення норманів на чолі з герцогом Вільгельмом Завойовником до Англії 1066 року та їхню перемогу над королем Гарольдом Годвінсоном у битві при Гастінгсі. Попри втрату фінальної сцени — коронації Вільгельма, гобелен залишається важливим візуальним джерелом епохи й занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО з 2007 року.

Цей твір мистецтва неодноразово використовували для політичних цілей. Наполеон Бонапарт у 1803 році вивіз гобелен до Парижа, щоб підготувати французьке суспільство до ймовірного вторгнення на Британські острови. Після поразки Франції у 1940 році нацисти також звернули увагу на цю картинну історію. Спершу вони перевезли гобелен до сховища біля Ле-Мана, а потім — до Лувру. У 1944 році його виявили союзники.

Нацистський проект «Аненербе» і арійський міф

Після того, як план висадки в Британії провалився в ході Битви за Британію, гобелен став частиною археологічних та ідеологічних досліджень структури СС. Вчені Товариства «Аненербе» (Deutsches Ahnenerbe) під керівництвом СС-штурмбаннфюрера Норберта Янкуна досліджували його як доказ «історичної місії арійців». Янкун, провідний археолог-доісторик, що раніше працював у центрі вивчення вікінгів у Хайдабу (давньому вікінгському поселенні біля Шлезвіга), був переконаний, що нормани — прямі спадкоємці «північної арійської раси». Саме завдяки цій спадщині, на його думку, виникла централізована європейська держава.

Втрачені фрагменти: 80 років у Німеччині

У 1941 році частини гобелена (до 50 сантиметрів) були демонтовані для аналізу текстилю. Ними займався член СС і текстильний археолог Карл Шлабов. Ці фрагменти, як виявилося, зберігалися в Німеччині понад 80 років і були виявлені лише у 2022 році в колекції Шлезвіг-Гольштейнського археологічного музею в Готторфському замку. Після завершення нинішньої виставки їх планують повернути до Байо.

Незважаючи на плани публікації чотиритомного дослідження гобелена в серії «Аненербе», проєкт так і не був завершений. Археологи були переведені на Східний фронт, де шукали сліди германських поселень для легітимації експансії Третього Рейху.

Символ французько-британського примирення

У 2026 році гобелен тимчасово виставлять у Британському музеї під час реконструкції Центру Вільгельма Завойовника в Байо — це буде перший випадок, коли цей «національний скарб Франції» залишить територію країни. Президент Еммануель Макрон оголосив про це ще у 2018 році як про «символ безпрецедентного культурного партнерства» між Францією і Великою Британією. Однак реставратори застерігають: гобелен має численні плями, заломи й розриви, які роблять його транспортування ризикованим.

Гобелен як візуальний наратив війни

Унікальність гобелена не лише в історичному змісті, а й у художній виразності: він містить понад 600 людських фігур, 200 коней, 550 інших тварин і 40 кораблів. Головна сцена — битва при Гастінгсі 14 жовтня 1066 року, яку нормани виграли, інсценувавши відступ. Англійці, залишивши укріплену позицію, потрапили під атаку лучників і кавалерії Вільгельма.

Одна з найдавніших писемних згадок про цю битву — у хроніці єпископа Гвідо Ам’єнського — описує смерть Гарольда особливо жорстоко: чотири воїни по черзі пронизують, обезголовлюють і розчленовують його тіло. На гобелені ці сцени відсутні: переможці віддали перевагу символізму над натуралізмом.

Чому це важливо знати

Використання нацистами гобелена з Байо ілюструє, як історичні артефакти можуть перетворюватися на знаряддя ідеологічної маніпуляції. У контексті сьогоднішньої війни Росії проти України подібні приклади нагадують: минуле часто стає полем битви за легітимність. Українській спільноті важливо усвідомлювати, що історія може бути використана для виправдання агресії, а боротьба за її інтерпретацію — це частина сучасної гібридної війни. Крім того, гобелен з Байо показує, наскільки могутнім може бути візуальний наратив у створенні міфу про «право переможця» — і наскільки важливо зберігати критичну дистанцію до таких символів.