Як Китай може встановити повний контроль над Південно-Китайським морем до 2035 року
У новій публікації Foreign Policy експерти з Chatham House Бен Бланд і Вільям Метьюз змоделювали тривожний сценарій повного контролю Китаю над Південно-Китайським морем до 2035 року.

Найважливіше про Київ — у Telegram
Тривоги, тарифи, транспорт — коротко і без спаму
Використовуючи метод «беккастингу» (зворотного прогнозування), дослідники показують, як саме може розгортатися така ситуація — і чому короткозорість та групове мислення заважають ефективному опору китайській експансії.
Сценарій 2035: китайське домінування за «правилами Пекіна»
У гіпотетичному, але цілком реалістичному майбутньому контейнеровоз під данським прапором, залишаючи порт Сингапуру, автоматично підключається до китайської системи ідентифікації суден Zheng He. Комерційне судноплавство залишається вільним — але лише за умови повного цифрового контролю з боку Пекіна. Натомість іноземні військові кораблі стикаються з жорсткими обмеженнями або повною забороною входу в ці води.
Система тотального контролю спирається на безпрецедентну мережу: найбільший у світі флот і берегову охорону, підключені до розгалуженої системи безпілотних кораблів, дронів, сенсорів і супутників. Це створює «цифровий океан» під абсолютним контролем Китаю — нову модель морського суверенітету XXI століття.
Як ми до цього дійшли? Беккастинг у дії
Беккастинг — метод, популярний у військових колах і спецслужбах — не намагається передбачити майбутнє. Натомість він досліджує, який ланцюг подій міг би привести до конкретного сценарію. Під час обговорень з експертами в країнах АСЕАН та Великій Британії виявилися несподівані результати:
- Для представників Південно-Східної Азії китайське домінування — це фактично продовження нинішнього status quo
- Більшість не бачить реалістичного сценарію, де АСЕАН або США ефективно стримують Пекін
- Ключовим фактором визнано не військовий тиск, а економічну інтеграцію з Китаєм
Китай як незамінний економічний центр
Роль Китаю в регіоні виходить далеко за межі статусу головного торговельного партнера. Пекін систематично:
- Поглинає найперспективніші місцеві стартапи (GoTo Group, Lazada, Tokopedia)
- Інтегрує регіональні економіки у свої глобальні виробничі ланцюги
- Постачає доступні й масштабовані технології — від сонячних панелей до систем штучного інтелекту
В умовах кліматичної кризи та зростаючого попиту на енергію країни АСЕАН дедалі більше залежатимуть саме від китайських рішень. Ці технології не просто дешеві — вони вже глибоко вбудовані в місцеву інфраструктуру.
Що з цим роблять США? Недостатньо
Попри гучні заяви Вашингтона про «свободу навігації» ще з 2010 року, коли тодішня держсекретар Гілларі Клінтон проголосила національний інтерес США в регіоні, конкретних дій було обмаль. Повернення Дональда Трампа до Білого дому лише посилило хаос в американській азійській політиці, особливо щодо кліматичних питань.
Тим часом Китай методично:
- Зміцнює штучні острівні бази
- Витісняє американську військову присутність
- Формує нову норму, де правила гри диктує Пекін
Проблема в самих країнах АСЕАН
Парадоксально, але учасники дискусій з регіону самі визнають: «Ми не зможемо самостійно вплинути на майбутнє Південно-Китайського моря». АСЕАН як організація виявилася неефективною через:
- Відсутність політичної єдності
- Страх втратити китайські інвестиції
- Небажання провокувати економічні санкції з боку Пекіна
Як зупинити подальшу експансію Китаю
Експерти визнають: повністю розвернути китайську експансію вже неможливо. Але можна не допустити остаточного домінування. Для цього необхідно:
1. Політична єдність АСЕАН — спільна позиція проти китайських операцій у «сірій зоні»
2. Технологічне стримування:
- Розвиток автономних морських патрулів
- Посилення супутникового спостереження
- Партнерства з Японією, Південною Кореєю, Австралією, Великою Британією, Францією
3. Економічна диверсифікація:
- Зміцнення внутрішньорегіональної торгівлі
- Пошук альтернативних джерел енергетики, ШІ-технологій та інфраструктури
- Активізація роботи в рамках угоди CPTPP (Всеохоплююче та прогресивне транстихоокеанське партнерство)
Переосмислення юридичних ілюзій
Одне з найцікавіших спостережень: експерти з міжнародного права були шоковані, дізнавшись, що їхні інструменти практично не впливають на реальну ситуацію. Сили, які визначають баланс у Південно-Китайському морі, — це не міжнародні суди, а економічна міць, технологічна перевага, військова потужність і політична воля.
Чому це важливо знати
Південно-Китайське море — це лабораторія геополітики нового типу, де влада визначається не лише військовою силою, а й контролем над технологіями, мережами та енергетикою. Для України це містить важливі уроки:
- Інфраструктурна та технологічна залежність від потенційного агресора веде до втрати суверенітету
- «М’яка» експансія через економіку та кліматичні проєкти може бути не менш небезпечною за пряму військову агресію
- Критично важливо інтегруватися в союзи, засновані на довірі та спільних цінностях, а не на короткостроковій вигоді, яка завтра може обернутися пасткою
Досвід Південно-Східної Азії показує: коли економічна залежність стає тотальною, політичний опір стає майже неможливим. Це урок, який Україна має засвоїти вже сьогодні.

Медіаменеджер і автор-фрілансер з 1991 року. Займається креативним продакшном та розвитком медіа.
Усі статті автора →







