У своїй статті Ден Ювень — китайський письменник і науковець — закликає керівництво Китаю зробити несподіваний дипломатичний жест: запросити президента США Дональда Трампа на урочистості з нагоди 80-річчя перемоги над фашизмом. Ідея викликає неоднозначну реакцію, проте автор переконаний, що вона має потенціал змінити історичні уявлення й стратегічний контекст.

Геополітична сцена: Трамп, Сі та Путін на одній трибуні

Ден малює гіпотетичну картину:

«Уявіть це: президент США Дональд Трамп і президент Росії Володимир Путін стоять по обидва боки від голови КНР Сі Цзіньпіна на вершині пекінської вежі Тяньаньмень, спостерігаючи за китайським військовим парадом».

Автор визнає, що таке зображення викличе «політичну бурю та хвилю жорсткої критики з боку західних ЗМІ, спрямованої на Трампа». Водночас це може стати «рідкісним шансом для дипломатії».

Чому саме Трамп?

Політика адміністрації Байдена щодо «конкуренції та залучення» переросла в структурну конфронтацію. Хоча нова адміністрація Трампа залишається жорсткою щодо Китаю, його

«надзвичайно особистий, транзакційний та імпровізаційний дипломатичний стиль пропонує Пекіну можливість здійснювати неформальний вплив на напрямок американської політики».

Битва за історичну правду

Ден наголошує, що роль Китаю у Другій світовій війні довго применшувалася на Заході. Як зазначають історики на кшталт Рани Міттера,

«статус Китаю як головного східного театру Другої світової війни довго применшувався або навмисно ігнорувався в західних наративах».

У західному трактуванні «вісім років опору Китаю та його величезні жертви були маргінальною частиною перемоги союзників — його внесок часто оцінювався нижче, ніж внесок Франції, яка капітулювала на початку війни».

Це викривлення історичної реальності: загинуло близько 20 мільйонів китайських солдатів і цивільних, а також близько 480 тисяч японських солдатів. Присутність Трампа на річниці

«сама по собі представляла б визнання іншим великим переможцем у Другій світовій війні важливості китайського театру та основного внеску Китаю».

Дипломатія через символи

Якщо візит Трампа обмежиться економічними переговорами або звичайним державним візитом, його символічна цінність буде обмеженою. Натомість прив’язка візиту до 80-ї річниці

«зміщує наратив від конфронтації до спільних тем миру, історії та спільної антифашистської перемоги — нагадуючи про час, коли Китай і Сполучені Штати були союзниками проти японського фашизму».

Враховуючи схильність Трампа «обходити інституції та влаштовувати драматичні моменти», Китай міг би запропонувати йому історичну сцену, від якої важко відмовитися.

Контроль над наративом

Західні ЗМІ, ймовірно, зобразять спільну появу трьох лідерів як виникнення «нової осі» або посередництво Китаю у зближенні США та Росії. Пекін має проактивно формувати наратив:

«Послання має бути таким, що запрошення Трампа не стосується формування тристороннього альянсу, а демонструє, що Китай здатний одночасно взаємодіяти і з Вашингтоном, і з Москвою, приймаючи їх на своїй дипломатичній сцені».

Три ключові ризики

Автор чесно визнає перешкоди:

1. Політична ціна для Трампа — «І демократи, і республіканці з істеблішменту звинуватять його в загравання з авторитарним режимом». Чи зможе Трамп витримати такий тиск — «дуже невизначено», а Пекін «має тенденцію уникати сценаріїв високого ризику».

2. Дипломатична порожнеча — Якщо не виникне значущих домовленостей, «дипломатична вага ярлика “державного візиту” може бути розтрачена». Але без цього ярлика «Трамп може просто відхилити запрошення».

3. Реакція Глобального Півдня — Навіть якщо запросять інших лідерів, «міжнародна увага залишиться прикутою до наддержав». Якщо Трампу надати особливі почесті, це «може підірвати наполягання Пекіна на тому, що він стоїть з країнами, що розвиваються».

Чи станеться візит?

За даними Nikkei Asia, американські чиновники готують візит Трампа до Китаю пізніше цього року, де він потенційно очолить делегацію з десятків генеральних директорів. Для Трампа,

«лідера, який процвітає на символічних жестах, Пекін пропонує і історичну вагомість, і церемоніальну драму, яких він прагне».

Ден завершує філософськи:

«Справжнє питання не в тому, чи готовий Трамп приїхати, а в тому, чи готовий Пекін надіслати запрошення». І додає з жалем: «Це була б ганьба: спільна спадщина боротьби проти фашизму заслуговує на краще».

Чому це важливо знати

Запрошення Трампа на військовий парад у Пекіні — навіть як гіпотеза — розкриває нову геополітичну реальність. Китай більше не задовольняється статусом однієї з великих держав. Він позиціонує себе як архітектор нового світового порядку, де авторитаризм стає легітимною альтернативою демократії.

Для України цей сценарій — червона лампочка. Наша безпека залежить від того, чи зможе Захід утримати фокус на фундаментальному конфлікті нашої епохи: між демократичними цінностями та авторитарною експансією.

Якщо США дрейфуватимуть у бік Пекіна чи Москви — нехай навіть символічно — це підірве єдність коаліції, яка підтримує Україну. Будь-яке зближення в трикутнику Трамп-Сі-Путін створює тріщини в архітектурі безпеки