Мозаїка війни й пам’яті: книжка Вікторії Амеліної визнана найкращим політичним текстом року

Книжка «Дивлячись на жінок, які дивляться на війну» (англ. Looking at Women, Looking at War) української письменниці Вікторії Амеліної здобула найпрестижнішу британську літературну відзнаку у жанрі політичного нонфікшну — The Orwell Prize 2025 у категорії Political Writing. Авторка отримала цю нагороду посмертно — про це 25 червня оповістив оргкомітет премії через соцмережу X, пише Суспільне Культура.

«Незабутня картина людських наслідків війни», — так охарактеризував книжку голова журі Кім Даррок, колишній посол Великої Британії у США.

Вперше в історії премії Орвелла нагороду отримала авторка з України. Ця перемога глибоко трагічна: Вікторія Амеліна загинула в червні 2023 року від російського ракетного удару по Краматорську під час документування воєнних злочинів.

Як створювалася книжка

Робота над «Дивлячись на жінок…» почалася після того, як Амеліна приєдналася до організації Truth Hounds — платформи, що займається фіксацією воєнних злочинів РФ в Україні. У книзі переплетені:

• щоденникові записи самої авторки,
• поезія, написана в дні документування,
• інтерв’ю та репортажі з Балаклії, Харкова, Донеччини,
• портрети героїнь, що стали символами спротиву.

Книжка складається з чотирьох розділів:

• The Time of Choices («Час вибору»),
• Looking for My Way («Пошуки свого шляху»),
• Living the War («Життя у війні»),
• Answers and Victories («Відповіді та перемоги»).

«Вона писала, щоб зберегти пам’ять, дати голос свідкам, змусити почути тих, кого стирає війна», — зазначила письменниця Саша Довжик, одна з тих, хто допомагав упорядковувати текст після загибелі Амеліної.

До видання, опублікованого у William Collins у 2025 році, увійшли матеріали з особистого архіву авторки — аудіозаписи, чернетки, фрагменти її місій. Передмову написала Маргарет Етвуд, яка назвала цю книжку «одним із найдушевніших свідчень про сучасну війну».

Літературна спадщина Вікторії Амеліної

• 2014: дебютний роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» — у топ-10 року за версією «ЛітАкцент».
• 2021: Премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського.
• 2023: збірка віршів «Свідчення» («Видавництво Старого Лева»).
• 2021–2023: заснування Нью-Йоркського літературного фестивалю в селищі Нью-Йорк на Донеччині.
• 2025: видання останньої книжки, посмертне нагородження Orwell Prize.

The Guardian назвав цю книжку «мозаїкою, що передає хаос і жорстокість війни», а The Telegraph зауважив, що її уривчастість — не недолік, а відображення самої природи війни, яка «не дозволяє завершити історії, бо обриває їх».

Чому це важливо знати

Книжка Вікторії Амеліної — це не просто свідчення про війну. Це збережена пам’ять про жінок, які не лише вижили, але й документували зло, щоб світ не міг сказати: «Ми не знали». У час, коли Росія системно вчиняє злочини проти людяності, а деякі голоси в Європі все ще закликають до компромісів, ця книжка звучить як моральне попередження.

Премія Орвелла, присуджена українській письменниці за книгу, написану з окопів і під обстрілами, — символ того, що правда про цю війну проривається крізь мовчання світу.