Як зазначає Тетяна Котельникова, засновниця Ukrainian Recovery Youth Global Initiative, у статті для Foreign Policy, ці пропозиції не мають на меті досягнення реальної деескалації, а використовуються як інструмент інформаційної війни. Вони слугують для створення вигідного Кремлю наративу як для внутрішньої, так і для міжнародної аудиторії.

Маніпуляції для внутрішньої аудиторії

Коли Путін оголосив про триденне припинення вогню в Україні з нагоди святкування Дня перемоги 9 травня, уже наступного дня з’явилися повідомлення про масовані російські ракетні обстріли українських міст. Це стало черговим прикладом знайомої тактики: оголосити перемир’я, яке фактично не дотримується. Така ж ситуація була із 30-годинним «великоднім перемир’ям» у квітні, під час якого українська влада зафіксувала майже 3 000 порушень з боку РФ.

Ці «перемир’я» мають на меті продемонструвати росіянам картину моральної переваги та легітимності дій Кремля. У державних ЗМІ, таких як «Перший канал», під час травневого «перемир’я» заявляли, що російські війська суворо дотримуються режиму тиші, звинувачуючи Україну в понад 14 000 порушень. Аналогічно під час великоднього перемир’я російське міністерство оборони заявило про майже 5 000 порушень з боку Києва.

Ця пропаганда потрапляє на підготований ґрунт. Дослідження NORC при Чиказькому університеті показало, що більшість росіян сприймають війну як вимушену оборону від агресії України та Заходу. Кремль майстерно поєднує два наративи: «ми стримані та миролюбні» і «нас оточили вороги». Така комбінація дозволяє зберігати підтримку населення навіть тоді, коли фронт стоїть на місці, а втрати зростають.

Відволікання уваги від втрат

2024 рік став для Росії найбільш кривавим з початку війни. Триваючі обстріли та втрати на фронті, а також поодинокі протести дружин і матерів мобілізованих, створюють загрозу стабільності. Коли у Москві минулого року жінки вимагали повернути їхніх рідних з фронту, представник міноборони РФ відповів, що після цього ви більше не маєте права називатися громадянами Росії, повідомляє BBC. У такій системі, де будь-яка критика жорстко придушується, оголошення перемир’я створює ілюзію, що влада нібито чує народ, хоча насправді нічого не змінюється.

Міжнародна аудиторія та маневри

Кремль активно використовує риторику про мир для впливу на міжнародну думку. Це особливо помітно у стосунках із президентом США Дональдом Трампом, який пообіцяв завершити війну. Для Путіна розмови про припинення вогню, які він не має наміру виконувати, стали ефективним способом маніпуляцій. У лютому Трамп заявив, що він і Путін домовилися про початок переговорів щодо перемир’я, яке, однак, передбачало серйозні поступки від України. У березні Київ погодився на запропоноване США 30-денне припинення вогню, яке Москва одразу ж відхилила, висунувши вимоги щодо передачі територій і припинення військової допомоги Україні.

У травні США повторили заклик до 30-денної угоди, погрожуючи новими санкціями у разі відмови. Україна погодилася негайно, а Росія знову відмовилася, цього разу на переговорах у Стамбулі 16 травня, куди Кремль відправив лише низькорівневу делегацію. Трамп пізніше заявив, що серйозний прогрес можливий лише після його особистої зустрічі з Путіним.

Маневри для Глобального Півдня

Кремль прагне впливати й на країни Глобального Півдня, де зберігається скепсис до дій Заходу та залишки симпатій до Росії із часів радянської підтримки народно-визвольних рухів. Під час саміту БРІКС у Казані в 2024 році, на якому були представлені делегації з 32 країн, включаючи 24 глав держав і урядів, Путін закликав до створення багатополярного світового порядку замість західної гегемонії. Він заявив: «Усі сторони виступають за якнайшвидше врегулювання конфлікту, бажано мирними засобами», при цьому створюючи образ Росії як конструктивного та мирного гравця.

Перемир’я на честь Дня перемоги, ймовірно, також мало на меті створити дипломатичне тло для участі делегацій із 27 країн, серед яких були Китай, Бразилія, Єгипет, В’єтнам, Куба, Венесуела, Словаччина, Сербія та низка країн Африки.

Вплив на позиції в ООН

У лютому Генеральна асамблея ООН ухвалила чергову резолюцію із закликом до «всеохопного, справедливого і тривалого миру» та засудженням російської агресії. Однак за неї проголосували лише 93 країни, 18 були проти, а 65 утрималися – серед останніх переважно країни Африки, Латинської Америки та Азії. Це свідчить про те, що кремлівська пропаганда продовжує впливати на міжнародне позиціонування, навіть попри відсутність у Росії справжніх союзників.

Таким чином, заяви Кремля про припинення вогню мають не стільки воєнний, скільки пропагандистський характер. Вони дозволяють затягувати дипломатичні процеси, уникати реальних поступок і формувати вигідний для Росії образ у світі. Як показує затягування переговорів із Трампом і ситуація на фронті, Путін не має наміру припиняти війну до повної капітуляції України.

Чому це важливо знати

Україні та її союзникам важливо розуміти справжню мету російських заяв про перемир’я. Вони створюють лише ілюзію миру, тоді як реальна мета Кремля – збереження мобілізації, тиску на міжнародну спільноту та підрив єдності коаліції, яка підтримує Україну. Лише своєчасне викриття таких маніпуляцій та скоординований дипломатичний тиск можуть змусити Росію до реального діалогу та відмови від агресії.