Колумбія приєдналась до «Поясу і шляху», Бразилія уклала інвестугоди — Латинська Америка переорієнтовується на Пекін

Як повідомляє Foreign Policy, цього тижня Колумбія приєдналася до китайської ініціативи «Один пояс — один шлях», а Бразилія оголосила про нові інвестиційні проєкти на суму $5 млрд.

13 травня у Пекіні відбулося засідання Форуму співпраці Китаю з країнами Спільноти Латинської Америки та Карибського басейну (CELAC), де були присутні президенти Бразилії, Колумбії та Чилі, а також лідер КНР Сі Цзіньпін. Він пообіцяв понад 9 мільярдів доларів (у юанях) нових кредитів для регіону.

Колумбія переорієнтовується після втрати підтримки США

Колумбія історично була одним із найближчих військових союзників США в регіоні та ключовим отримувачем американської допомоги. Проте з січня 2025 року, коли адміністрація Трампа радикально скоротила зовнішнє фінансування, ситуація кардинально змінилася. Журналістка Крістіна Норієга у своєму матеріалі для Foreign Policy підкреслює, що офіційна Богота «значною мірою залежала від мільйонів доларів американських коштів для здійснення всіляких урядових операцій», включно з програмами підтримки венесуельських біженців і мігрантів.

Ситуацію погіршило й те, що наприкінці квітня Міжнародний валютний фонд (МВФ) призупинив кредитну лінію для Колумбії, посилаючись на проблеми з бюджетним дефіцитом. У цих умовах президент Густаво Петро змушений шукати альтернативні джерела партнерства та фінансування, серед яких Китай став очевидним варіантом.

Хоча колумбійські посадовці публічно наголошують на прагненні розвивати позитивні відносини як із Вашингтоном, так і з Пекіном, дослідження громадської думки від компанії Invamer свідчать: ставлення колумбійців до Китаю помітно покращилося відтоді, як Трамп повернувся в Білий дім. Подібна тенденція спостерігається і в інших країнах регіону. Нещодавнє опитування The Economist, проведене наприкінці квітня – на початку травня в Аргентині, Бразилії, Колумбії та Венесуелі, показало, що в цих країнах більше респондентів вважають китайські торговельні практики «чеснішими й прозорішими», ніж американські. А в усіх чотирьох країнах опитані зазначили, що Китай проявляє більше поваги до країн Латинської Америки.

Бразилія прагне не лише продавати сировину, а й модернізувати промисловість

Особливий акцент на форумі в Пекіні було зроблено на трансформації економічних відносин між Бразилією та Китаєм. Протягом десятиліть бразильсько-китайська торгівля базувалася переважно на експорті сировини — сої, нафти та залізної руди. Ця модель викликала побоювання серед економістів, що надмірна залежність від продажу сировинних товарів може призвести до деіндустріалізації Бразилії.

У відповідь на ці виклики, адміністрація президента Луїса Інасіо Лули да Сілви демонструє більш стратегічний підхід до співпраці з Китаєм, ніж під час його попередніх термінів на посаді (2003–2011). Починаючи з 2023 року, Бразилія впровадила нові промислові стратегії для пріоритетних секторів і цілеспрямовано залучає іноземні інвестиції саме в ці галузі. Серед ключових напрямків — «зелена» енергетика, транспорт і медичні технології.

Значна частина з майже $5 мільярдів китайських інвестицій, анонсованих цього тижня, відповідає промисловим пріоритетам Бразилії. Нові проєкти включають виробництво екологічно сталого авіаційного палива, розширення автомобільного заводу та створення спільного підприємства з виробництва фармацевтичних інгредієнтів. Паралельно тривають переговори щодо будівництва трансконтинентальної залізниці, яка має з’єднати атлантичні та тихоокеанські порти — інфраструктурний проєкт стратегічного значення для обох країн.

Як відзначає Ларісса Вахгольц із Бразильського центру міжнародних відносин, підхід Бразилії до Китаю став «амбіційнішим» з точки зору «прагнення до індустріалізації та отримання переваг енергетичного переходу». Водночас Китай, який активно розвиває відновлювані джерела енергії всередині країни, поширює цей фокус і на зовнішньоекономічну діяльність. За даними дослідження Туліо Карієлло з Бразильсько-китайської бізнес-ради, у 2023 році нафтовий сектор становив менше від 1% усіх нових китайських прямих інвестицій у Бразилію — що означає помітне зменшення порівняно з попередніми роками.

Протести в Панамі та політичні виклики в регіоні

Паралельно з економічними перестановками в регіоні, Панама переживає серйозну політичну кризу. Уже щонайменше третій тиждень поспіль країну охоплюють масштабні антиурядові протести. Одним із ключових каталізаторів народного невдоволення стала нещодавно укладена угода, що надає військовим США доступ до панамських військових баз.

За даними Foreign Policy, цю суперечливу угоду було підписано після прямих погроз президента Трампа «взяти під контроль» Панамський канал — стратегічний водний шлях, який з’єднує Атлантичний і Тихий океани та має колосальне значення для світової торгівлі. Хоча ця домовленість, можливо, тимчасово задовольнила вимоги адміністрації Трампа, вона болісно зачепила глибинні історичні травми панамського суспільства.

Для багатьох панамців військова присутність США асоціюється з американським вторгненням 1989 року, коли під приводом повалення диктатора Мануеля Норьєги американські війська провели масштабну операцію «Справедлива справа» (Just Cause). Ця військова інтервенція, попри офіційне завершення, залишила глибокий слід у колективній пам’яті нації та продовжує формувати сучасне ставлення до зовнішньої політики США.

Варто зазначити, що масові демонстрації в Панамі мають потужний політичний вплив. Торік країна пережила хвилю протестів проти функціонування мідної копальні, і коли суд згодом ухвалив рішення про її закриття, уряд не став втручатися у виконання цього рішення. Сьогоднішні протести можуть мати не менш значущі наслідки для зовнішньополітичного курсу країни.

Президент Петро йде до TikTok-аудиторії

На тлі падіння популярності, президент Колумбії Густаво Петро вдався до нестандартного кроку — дав інтерв’ю відомому, але доволі неоднозначному комедіанту та YouTuber-у Алехандро Ріаньйо. Розмова проходила в стінах президентського палацу і стала справжнім медіа-феноменом, зібравши понад 3 мільйони переглядів на YouTube за два тижні після публікації.

Це незвичне інтерв’ю викликало суперечливі оцінки в колумбійському суспільстві. Частина коментаторів вважає такий формат вдалою тактикою для налагодження комунікації з молодіжною аудиторією, яка не надто цікавиться традиційною політикою. Інші ж критики називають відео непристойним і негідним статусу глави держави.

Особливо гострої критики зазнали моменти, коли комік жартував щодо чуток про вживання наркотиків президентом — звинувачень, які Петро раніше опосередковано спростовував. В одному з провокаційних епізодів Ріаньйо навіть помахав перед обличчям Петро тим, що він назвав кокаїном, на що президент відповів: «Не приходь сюди зі спокусами».

Проте якщо Петро й розраховував, що ця медійна подія покращить його політичні позиції, ці сподівання не виправдалися. Уже цього тижня колумбійський Конгрес проголосував проти ініціативи президента винести на всенародний референдум його головну реформу трудового законодавства. Це рішення стало черговим свідченням складних відносин між виконавчою та законодавчою гілками влади в країні та поглиблення політичної кризи, з якою стикається ліва адміністрація Петро.

Чому це важливо знати

Ключовим трендом, що вимальовується з останніх подій, є стратегічне та систематичне зміцнення позицій Китаю в Латинській Америці – регіоні, який традиційно вважався сферою впливу Сполучених Штатів. Пекін майстерно заповнює геополітичний вакуум, що утворився внаслідок скорочення американської присутності та підтримки за президентства Дональда Трампа.

Показово, що навіть такі історично близькі до США країни, як Колумбія, змушені диверсифікувати свої міжнародні зв’язки та шукати альтернативних партнерів. За цих умов китайська модель міжнародної співпраці виявляється особливо привабливою для багатьох латиноамериканських держав. Ця модель базується на трьох ключових елементах, які разюче контрастують з поточним підходом Вашингтону:

• Послідовність і довгостроковість – Китай пропонує стабільні, розраховані на десятиліття інвестиційні проєкти, на відміну від американської допомоги, яка схильна змінюватися залежно від політичної кон’юнктури
• Невтручання у внутрішні справи – Пекін не висуває політичних умов для економічної співпраці, що особливо цінується в регіоні з неоднозначним ставленням до демократичних інститутів
• Риторика партнерства, а не домінування – офіційний дискурс Китаю щодо країн Глобального Півдня ґрунтується на принципах «взаємовигідної співпраці» та «поваги до суверенітету»

Опитування громадської думки підтверджують, що ця стратегія знаходить відгук серед населення регіону. Зростання підтримки Китаю в латиноамериканських суспільствах свідчить про глибші зміни у сприйнятті світового порядку – відхід від гегемонії Заходу до багатополярної системи, де Пекін позиціонує себе як альтернативний центр впливу.

Для України та Європи ці процеси мають важливе стратегічне значення, оскільки вони відображають ширшу тенденцію посилення глобального впливу Китаю та трансформацію міжнародної системи, яка склалася після Холодної війни. Здатність Пекіна конвертувати економічну потужність у політичний вплив стає дедалі очевиднішою не лише в Латинській Америці, а й в інших регіонах світу.