Авіаудар Ізраїлю як сигнал Дамаску

Після кількох днів кривавих боїв, у яких загинуло понад 100 осіб, зокрема представників друзької меншини, Ізраїль завдав авіаудару по району навколо президентського палацу в Дамаску, повідомляє L’Express. Причиною стала жахлива «кампанія геноциду» проти друзів, про яку заявив головний релігійний лідер сирійської друзької громади шейх Хікмат аль-Хаджрін (Hikmat al-Hajrin). Він зазначив, що цивільні друзи стали жертвами атак з боку угруповань, пов’язаних із новим урядом у Дамаску.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху та міністр оборони Ісраель Кац заявили:
«Ми не дозволимо жодним сирійським силам просуватися на південь від Дамаска або загрожувати друзькій громаді».

За словами експерта з Сирії Фабріса Баланша (Fabrice Balanche), влада в Дамаску намагається встановити централізовану ісламську республіку, в якій друзи — відкрита, плюралістична спільнота — не мають шансів на виживання. Їхня відносна свобода (відсутність хіджабів, храми, вживання алкоголю) викликає гнів ісламістів.

Ахмед аш-Шараа: джихадист у костюмі?

Ключова фігура — Ахмед аш-Шараа (Ahmed al-Charaa), фактичний глава нового режиму. За словами Баланша, «Ізраїль вже демонстрував здатність ліквідовувати державних лідерів». Він нагадує про події жовтня 2023 року, коли Ізраїль попередив Башара аль-Асада, що той не буде в безпеці на саміті COP28, і згодом знищив віллу його брата Махера аль-Асада.
«Якщо аш-Шараа перейде червоні лінії — його теж можуть ліквідувати», — каже експерт.

Друзи шукають порятунок у союзників

Ізраїль також активно підтримує друзів — громадян країни, інтегрованих у суспільство й армію. Місцеві друзи давно вимагають від уряду захисту для своїх сирійських одновірців.

Водночас Ізраїль не дозволяє формувати нову армію в Сирії або проникати ісламістам із HTS (Hayat Tahrir al-Sham). Будь-які спроби проникнення HTS знищуються ізраїльськими дронами.

Формальна інклюзивність, реальна диктатура

Хоча новий сирійський уряд включає представників меншин — друзів, курдів, християн і алавітів — жоден із них не має реальної влади. Усі важелі управління зосереджено в руках аш-Шараа та Ради національної безпеки.

Друзи прагнуть автономії за курдським зразком. Вони не довіряють новому режиму, тому озброїлись і взяли під контроль свої території. Вони не виключають підтримки Ізраїлю, оскільки бачили долю інших меншин, які покладались на сирійський режим.

Щодо озброєння, місцеві друзькі загони ще мають зброю, отриману від режиму в 2012 році. Частина могла надійти з ОАЕ або Ізраїлю — але офіційно це не підтверджено.

Іран, Туреччина та геополітичні ставки

Іран відіграє обмежену роль — намагається уникнути прямого конфлікту з Ізраїлем і веде складні перемовини з США щодо своєї ядерної програми. Друзи не шукають підтримки Тегерану, зважаючи на досвід з режимом Асада.

Баланс сил у регіоні залишається крихким. Єдиний шлях до стабілізації, вважає Баланш, — сильний федералізм: самоврядування меншин і локальний контроль, а не централізована ісламська республіка.

Європейські країни, попри нещодавні дипломатичні візити до Дамаска, демонструють наївність, вірячи в образ «реформованого ісламіста».

Ахмед аш-Шараа — колишній член організації «Аль-Каїда», а не демократ. Він прагне об’єднати країну силою, і цьому активно сприяє Туреччина, яка бачить у Сирії майбутній неоосманський сателіт.

Ізраїль, ОАЕ та частина Саудівської Аравії виступають проти створення ісламської республіки.

Попри ухвалення «нової конституції», яка скасувала посаду прем’єра, вся влада зосереджена в руках аш-Шараа. Це лише димова завіса для міжнародної легітимності. Реальні гарантії для меншин — контроль над територіями, збройні сили й зовнішній захист.

Друзи, як і курди, обрали саме такий шлях. Алавіти — ослаблені, а християни — демографічно зменшена й емігруюча спільнота.

Чому це важливо знати

Ця ескалація свідчить про повернення до логіки міжобщинної війни в Сирії, де кожна меншина змушена самостійно боронити своє існування.
Попередження Ізраїлю щодо можливого знищення аш-Шараа сигналізує: конфлікт може вийти за межі Сирії.
Водночас геополітична легітимація нового режиму в Дамаску — загроза стабільності регіону, зокрема безпеці Ізраїлю, правам меншин і європейській стратегії стримування радикалізму.

Для України це має кілька важливих наслідків:

Участь Ірану, Туреччини, Ізраїлю, Саудівської Аравії та ОАЕ в сирійському питанні формує нову архітектуру регіональної безпеки, де Україна повинна вибудовувати дипломатичні альянси.

Прецедент прямої погрози знищення глави держави — сигнал для глобальної політики стримування, яка може стосуватися і російського керівництва.