Перейти до основного вмісту

У Києві відкрили виставку живопису про вкрадений Херсон

У Музеї книги і друкарства України відкрилася виставка «Херсон, який неможливо вкрасти» — експозиція живопису художника Єгора Толкунова (1943–2018), значна частина робіт якого була незаконно вивезена російськими окупантами з Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка восени 2022 року, повідомляє Вечірній Київ.

23 Серпня 2026 о 8:45|Культура|⏱ 3 хв читання|Поділитися:
Абстрактна картина Єгора Толкунова із зображенням міського пейзажу в синіх тонах на виставці про вкрадену херсонську колекцію в Києві
Фото: КМДА | 1920×1080

Найважливіше про Київ — у Telegram

Тривоги, тарифи, транспорт — коротко і без спаму

Підписатися

Мистецтво, яке не можна знищити

Виставка присвячена творчості Єгора Толкунова — художника, який народився 18 липня 1943 року в селі Петрівка Генічеського району Херсонської області. У 1969 році він закінчив Республіканське художнє училище в Кишиневі, навчався в реставраційних майстернях імені І. Грабаря в Москві та працював художником-реставратором у Бердянському художньому музеї. Від 1971 року Толкунов працював у Херсонських художньо-виробничих майстернях, а з 1974-го став членом Національної спілки художників України.

Творчий доробок митця охоплює широкий діапазон: від картин у «суворому» стилі радянського періоду та реалістичних образів до конструктивних експериментів і живописної абстракції. Важливе місце в його роботах займали тематичні полотна та портрети — дослідження людини, її внутрішнього світу, зв’язку минулого, сучасного і майбутнього. В останні роки життя живопис Толкунова став вільнішим за пластикою мазка та сміливішим у поєднанні кольорів.

Викрадені полотна знайшли в окупованому Криму

У березні 2026 року співробітники Херсонського художнього музею ідентифікували дві роботи художника на фотографії з Центрального музею Тавриди в окупованому Криму: «Автопортрет» 1987 року та «Ливарний цех» 1980 року. Обидва полотна перебували серед тисяч експонатів, незаконно вивезених окупантами з Херсона.

У квітні 2026 року Генеральний прокурор України повідомив про заочне повідомлення про підозру незаконному директору Центрального музею Тавриди у викраденні майже 11 тисяч експонатів Херсонського художнього музею. Йому інкримінують воєнний злочин, вчинений групою осіб за попередньою змовою.

Херсонський художній музей імені Олексія Шовкуненка постраждав не лише від вивезення колекції: 17 жовтня 2025 року артилерійський снаряд влучив у дах будівлі, пошкодивши фасад і покрівлю. Того ж дня обстріл зруйнував третину сусіднього Херсонського краєзнавчого музею. Ідентифікація вкрадених робіт триває: раніше, у лютому 2026 року, у Музеї історії Києва вже показували артпринти викраденої херсонської колекції — спільний проєкт з Херсонським художнім музеєм та мистецькою платформою Vivid Fusion.

Пам’ять, яку не вкрасти

Заступник голови КМДА, депутат Київради (фракція УДАР) Валентин Мондриївський прокоментував значення виставки: «Ця виставка цінна тим, що допомагає зберігати пам’ять, яку росія намагається стерти разом із музейними колекціями, — пам’ять про Херсон і його людей, про українську культуру, яку неможливо вкрасти чи знищити. Кожне збережене ім’я митця, кожна робота, яку ми продовжуємо бачити та досліджувати, — це наш спосіб не дозволити окупантам переписати нашу історію».

Виставка «Херсон, який неможливо вкрасти» розміщена в Музеї книги і друкарства України за адресою: вул. Івана Мазепи, 21, корпус 9. Експозиція працює щодня, крім понеділка та вівторка, з 10:00 до 17:00.

Це не перша спроба Києва зберегти пам’ять про втрачену культурну спадщину: цього літа у Софії Київській також показували реліквії козацької доби, повернуті з-за кордону.

Джерело: Вечірній Київ

Автор
У Києві відкрили виставку живопису про вкрадений Херсон
Гринчук Віталій
Журналіст kyiv.news

Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.

Усі статті автора →