Як виглядав хрест до реставрації?

Століття залишили на пам’ятці забруднення та нашарування, які приховували тонку ювелірну роботу золотаря. Поверхня оправи потемніла, декоративні елементи послабшали, а різьблена дерев’яна основа та слюдяні вставки, що вкривають хрест з обох боків, потребували окремого втручання. Незважаючи на вік, авторське золочення збереглося — і саме його реставратори прагнули не пошкодити.

Хто і як проводив реставрацію?

Роботи виконали реставратори Сергій Шелапов та Мирослава Грига з відділу наукової реставрації, консервації та експертизи рухомих пам’яток Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Фахівці очистили поверхню від забруднень, укріпили декоративні елементи оправи та зберегли авторське золочення. Окремої роботи вимагали різьблена дерев’яна основа і слюдяні вставки — крихкі матеріали, які легко пошкодити неправильним втручанням.

Майстер із Подолу

Іван Равич (1677–1762) — найвідоміший київський золотар доби бароко. Він народився і все життя прожив на Подолі, тридцять років обіймав посади лавника та райці київського магістрату, а 1740 року їздив до Аугсбурга й Нюрнберга. Як ювелір Равич працював близько шістдесяти років: його датовані вироби охоплюють період 1703–1760 років, а серед замовників були монастирі, гетьмани та козацька старшина.

Що таке напрестольний хрест?

Напрестольний хрест — один із головних богослужбових предметів православного храму. Він постійно стоїть на престолі — центральному столі вівтаря — і використовується під час літургії та благословення вірян. У добу бароко такі хрести нерідко ставали витворами ювелірного мистецтва: їх оздоблювали різьбленням, золоченням, коштовними вставками. Хрест Івана Равича — приклад саме такого підходу, де сакральний предмет водночас є пам’яткою декоративно-ужиткового мистецтва.

Чому важливо зберігати такі предмети?

Хрест зберіг іменне тавро «IR» — прямий слід майстра, який жив і працював у Києві у XVIII столітті. Подібні позначки трапляються рідко й дають змогу дослідникам відновлювати імена ремісників, що інакше лишилися б безіменними. Київ втратив чимало пам’яток, і кожен збережений предмет — додатковий фрагмент міської пам’яті. Про те, як зникають матеріальні свідки минулого, можна дізнатися з матеріалу про Іллінську церкву на Жилянській.

Чому це важливо знати

Напрестольний хрест Івана Равича — не просто церковна реліквія, а задокументований слід конкретної людини: майстра, замовника, епохи. Реставрація таких предметів повертає місту його власну історію в буквальному сенсі — через збережене тавро, золочення, слюду. Коли матеріальна спадщина зникає, зникають і імена. Тому кожна вдала реставрація — це не відновлення речі, а утримання живого зв’язку між Києвом сьогоднішнім і Києвом минулих століть.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, Трибуни стадіону «Динамо»: як зникла пам’ятка 1930-х. Також ми повідомляли, що Біля «Лук’янівської» відкрили наземний перехід: підземний закрито (оновлено).