Яка легенда стоїть за образом

Микола Мокрий — це той самий святитель Миколай Чудотворець, але з особливим київським ушануванням. За легендою, записаною у XIII–XIV століттях, одне київське подружжя поверталося човном із прощі у Вишгороді. Дорогою втомлена мати випустила немовля, і воно впало за борт та потонуло. Батьки цілу ніч молилися святому Миколаю, а наступного ранку дитину знайшли живою й неушкодженою — у мокрих пелюшках біля образу святителя в Софійському соборі. Саме за це диво образ і дістав назву «Микола Мокрий».

Тривалий час вважалося, що йдеться про ікону, яку вшановували в соборі. Однак її іконографія виявилася пізньою — XVII–XVIII століть, тож пошук справжнього стародавнього образу залишався відкритим.

Як довели справжність фрески

Ще у дослідниці Ірини Стерлігової виникла увага до того, що на одній із фресок собору збереглися численні сліди від шат — оздоблення, яким прикрашали особливо шановані образи. Тимур Бобровський зафіксував ці кріплення на плані: їх виявилося понад триста, і вони дозволили реконструювати не лише обриси, а й малюнок самих шат. Стало зрозуміло, що фреску свого часу вкривали коштовним убранням і ховали в спеціальному кіоті.

Остаточний доказ дало прочитання напису поряд із зображенням. Завдяки якісному освітленню вдалося розібрати слова, які роками не піддавалися прочитанню: «Нікола полятий, помилуй ся ти». Слово «полятий» — це діалектизм, що означає «зрошений», «змочений», тобто синонім слова «мокрий». Напис датують кінцем XIII — початком XIV століття. За палеографією вдалося встановити й два періоди ушанування образу: менші шати другої половини XIII століття та більші — першої половини XIV століття.

Чому образ уцілів, коли решту пограбували

Наприкінці XIV століття з образу зробили список — окрему ікону, яка перейняла на себе славу чудотворної. Саме її згодом і знали як ікону Миколи Мокрого; під час Другої світової війни цей список вивезли із Софії спершу до Варшави, а потім до Америки й Канади, до Торонто. Натомість первісна фреска залишилася на стіні собору. За словами Тимура Бобровського, попри численні пограбування ризниці впродовж століть, цей образ уцілів саме тому, що грабіжники не знали, де він міститься.

Чому це важливо знати

Софія Київська — одна з головних памʼяток України та обʼєкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а історія Миколи Мокрого — частина її духовної спадщини. Ідентифікація справжнього образу повертає в науковий і суспільний обіг святиню, яку вважали втраченою, і показує, що навіть після століть пограбувань частину історії собору можна відновити. Для киян це нагода по-новому подивитися на стіни головного храму міста.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, про відкриття стародавнього образу Миколи Мокрого Тимур Бобровський уперше повідомив на науковому семінарі заповідника. Деталі він виклав у щойно презентованій монографії про велику ризницю Софії, а про долю інших соборних реліквій ми розповідали в матеріалі про скарби Софійського собору.