Перейти до основного вмісту

Воскресенська церква: храм, знищений радянською владою

Воскресенська церква — видатна пам’ятка київської сакральної архітектури, яку радянська влада зруйнувала у 1934–1935 роках. Сьогодні про втрачений храм нагадує інформаційний стенд, встановлений на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» у межах проєкту «Втрачений Київ». Це вже другий стенд ініціативи, що повертає киянам пам’ять про знищену спадщину, повідомляє «Київська міська державна адміністрація».

10 Червня 2026 о 16:32|Культура|⏱ 3 хв читання|Поділитися:
Інформаційний стенд проєкту «Втрачений Київ», присвячений Воскресенській церкві, на території заповідника «Стародавній Київ»
Фото: Київська міська державна адміністрація | 1920×1080

Чим була Воскресенська церква для Києва?

У Департаменті охорони культурної спадщини КМДА називають Воскресенську церкву видатною пам’яткою київської сакральної архітектури. Храм належав до тих споруд, які формували неповторне обличчя старого міста — міста, де церковні бані й дзвіниці визначали силует вулиць і площ. Саме тому втрату цієї будівлі фахівці ставлять в один ряд із найболючішими архітектурними втратами столиці.

Чому храм зруйнували у 1930-х роках?

Воскресенська церква була знищена радянською владою у 1934–1935 роках. Це був час, коли в Радянському Союзі тривала масштабна антирелігійна кампанія: храми закривали, перетворювали на склади й клуби або просто зносили. Київ постраждав особливо тяжко — як зазначають у КМДА, за різних історичних обставин столиця втратила десятки унікальних храмів, будівель і цілих ансамблів. Воскресенська церква стала однією з жертв цієї руйнівної політики.

Що нагадує про церкву сьогодні?

Пам’ять про зруйнований храм тепер зберігає інформаційний стенд, встановлений на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ». Це другий такий стенд у межах проєкту «Втрачений Київ». Ідея проста й водночас глибока: там, де колись стояли знищені пам’ятки, або в знакових історичних локаціях городяни й туристи можуть дізнатися, який вигляд мали втрачені споруди та що з ними сталося.

Що таке проєкт «Втрачений Київ»?

«Втрачений Київ» — ініціатива, яка повертає в публічний простір пам’ять про зруйновану архітектурну спадщину столиці. За допомогою інформаційних стендів проєкт розповідає про храми, будівлі й ансамблі, яких місто позбулося за різних історичних обставин. Стенд, присвячений Воскресенській церкві, — другий у цій серії. Такий формат перетворює прогулянку історичним центром на своєрідний урок міської пам’яті просто неба.

Що таке сакральна архітектура?

Сакральною називають архітектуру, пов’язану з релігійним життям: церкви, собори, дзвіниці, каплиці, монастирські комплекси. Для історичних міст Європи саме сакральні споруди століттями були головними архітектурними домінантами — найвищими, найбагатше оздобленими, найдорожчими у будівництві. Тому знищення храму — це не лише релігійна, а й містобудівна втрата: разом із будівлею зникає висотний акцент, навколо якого формувався простір вулиць і кварталів. Про те, як музеї зберігають історичну пам’ять, ми розповідали в матеріалі про виставку у Військово-історичному музеї Києва.

Чому це важливо знати

Зруйновані храми й будинки не зникають остаточно, поки місто про них пам’ятає. Воскресенська церква — лише одна з десятків втрат, яких Київ зазнав у XX столітті, але кожна така історія пояснює, чому сучасна столиця виглядає саме так. Інформаційні стенди проєкту «Втрачений Київ» повертають городянам відчуття тяглості: знаючи, що стояло на цих вулицях раніше, кияни уважніше ставляться до спадщини, яка ще збереглася, — і мають більше аргументів її захищати.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, У Італії виявлено втрачений мавзолей римського гладіатора після 2000 років забуття. Також ми повідомляли, що У Судані знайшли перші в історії сліди використання головних ременів — 4 000 років тому жінки носили вантажі на голові.

Автор
Воскресенська церква: храм, знищений радянською владою
Гринчук Віталій
Журналіст kyiv.news

Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.

Усі статті автора →