Де стояв будинок і кому належав?

За старим плануванням Деміївки будівля розташовувалась на розі Великої Васильківської вулиці та поперечної Шевської вулиці. Власником споруди був Лев Доломакін — підприємець, пов’язаний із цегельним виробництвом. Саме завдяки його фаху первісний фасад будинку відрізнявся відкритим мурованням із характерної київської сіро-жовтої цегли, яка широко використовувалась у місті на межі XIX–XX століть.

Який вигляд мала будівля?

Фасад прикрашав ліплений декор у неоренесансному стилі — архітектурному напрямку, що був популярний у київському будівництві тієї доби. Будинок вирізнявся виразною пластикою оздоблення, яка добре читалась на тлі відкритої цегляної кладки.

У другій половині XX століття зовнішній вигляд споруди зазнав суттєвих змін: фасад обклали кахельною плиткою, що приховало оригінальне мурування. Попри це втручання, декоративне ліплення на будинку збереглося, що дозволяло навіть у пізніший час відчути його архітектурну цінність.

Чому будинок знесли у 2008 році?

У листопаді 2008 року будівля була зруйнована в рамках масштабної реконструкції Деміївської площі. Головною метою робіт стало зведення шляхопроводу через площу — транспортної розв’язки, покликаної розвантажити один із вузлових перехресть південної частини міста. Знесення старої забудови стало типовою практикою того будівельного буму, коли інфраструктурні проєкти нерідко реалізовувались за рахунок історичного середовища.

Деміївка — один із найстаріших передмість Києва, що активно забудовувалась наприкінці XIX — на початку XX століття. Як ми раніше писали, більша частина тієї забудови зникла ще в радянський час, а поодинокі залишки, як-от будинок Доломакіна, трималися до 2000-х років. Їхнє знесення означало остаточне стирання автентичного силуету кварталу.

Що лишилось від старої Деміївки?

Нині від дореволюційної Деміївки практично нічого не залишилось у первісному вигляді. Реконструкція площі змінила не лише окремі будівлі, а й саму вуличну сітку — зокрема, Шевська вулиця, на розі якої стояв будинок Доломакіна, більше не існує як самостійна вулиця в тому плануванні. Тому кожна архівна фотографія чи документальний запис про такі споруди набуває особливої цінності для розуміння того, яким було місто до масштабних перетворень.

Подібна доля спіткала десятки будівель у різних районах Києва, де транспортна інфраструктура або новобудови витіснили дореволюційну архітектуру без належної фіксації та громадського обговорення. Як ми писали, особняк на Татарському провулку знесли того самого 2008 року — і на його місці досі пустка.

Чому це важливо знати

Знесення будинку Доломакіна — не поодинокий випадок, а частина системної проблеми: Київ неодноразово втрачав цінну архітектуру заради транспортних і будівельних проєктів. Розуміння цих втрат допомагає містянам усвідомлено підходити до нових містобудівних рішень, вимагати збереження того, що ще залишилось, і підтримувати документування зниклої спадщини.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, на Деміївці до нашого часу не дожила і перлина ампіру 1910-х років — прибутковий будинок, зруйнований у схожих обставинах. Також повідомляли про знесення клубу річпорту 1930-х на Подолі — ще одну безповоротну втрату київського конструктивізму.