Олів’є Заєк: “Війна в Україні — це кінець стратегічної нерішучості”

У подкасті L’État-Major журналу L’Express професор і стратег Олів’є Заєк виступив із різкою критикою європейської безпекової політики, яка, за його словами, “жила в борг” протягом десятиліть. На його думку, війна в Україні — це не просто конфлікт, а історичний рубіж:

“Україна — це кінець періоду стратегічного очікування після Холодної війни. Більше не можна ховатися за словами й не діяти”.

Європа опинилася між двома стратегічними реаліями: агресією Росії на сході та новою транзакційною логікою США під президентом Трампом. Обидва фактори, на думку Заєка, означають кінець ілюзій про “вічне партнерство” і ставлять Європу перед необхідністю власної геополітичної зрілості.

Афганістан, Сахель, Карабах: приклади стратегічного краху

Заєк починає із гіркого уроку Афганістану:

“Коли політична мета війни розмита, ви приречені залишитися в ній назавжди… І зрештою вивести війська у приниженні”.

Аналогічно, Франція мала тактичну й навіть стратегічну перемогу в операції «Сервал» у Малі (2013), але програла політично через розмиту моральну мету — перемогти тероризм, що, як каже Заєк, “є лише методом дії, а не противником”.

Натомість приклад Азербайджану в Карабаху, на думку експерта, — це зразкове поєднання військової перемоги, стратегічного успіху та політичної реалізації:

“Вони зробили гросмейстерський хід: від поразки в 1993 — до повного перегляду балансу у 2023”.

Україна — дзеркало геополітичної правди

Війна в Україні, каже Заєк, виявила справжнє становище гравців:

“Україна — це каталізатор. Всі маски зірвано. І ті, хто звик жити стратегічно в кредит, змушені або діяти, або втрачати суб’єктність”.

Він розрізняє три рівні війни:

• Тактичний — операції на місцях;
• Оперативний — передача задумів до виконавців;
• Стратегічний — політична мета і військова доктрина.

Європа, на його думку, розірвала ланцюг між стратегічною метою та політичним результатом:

“Ми маємо гучну риторику, але мізерну спроможність. Це головна проблема”.

США, Трамп і втрата наївності

Після повернення Дональда Трампа, каже Заєк, європейці змушені зрозуміти: США — не гарант, а партнер, який вимагає оплату:

“Це більше не дружба. Це транзакція. І рахунок уже виставлено”.

Він передбачає, що на липневому саміті НАТО в Гаазі Трамп запропонує Європі продовження гарантій — але за вищу ціну.

Відсутність ядерної концепції — і небезпека НАТО

На думку Заєка, ядерна доктрина Європи має залишатися обмеженою, щоб не допустити неконтрольованої ескалації. Основна ставка має бути на конвенційну стримуючу силу.

Щодо НАТО — він висловлює парадокс:

“Альянс одночасно посилює армії Європи — і паралізує їхню політичну волю. Ми навіть не створюємо свої власні концепції війни”.

Франція ще зберігає автономну доктрину, але багато країн, каже він, вже не просто купують американську зброю — вони думають американськими поняттями.

Росія: стратегічна образа і наростаюча параноя

Коментуючи логіку Путіна, Заєк визнає, що Росія прагне відновлення впливу на “близьке зарубіжжя”, але її політика базується на помсті за 90-ті та імперських уявленнях про регіон:

“Росія стала небезпечною, бо її бачення світу — параноїдальне. І вона готова захищати цю параною силою”.

Однак, додає він, ключова слабкість — у тому, що:

“Ми не створили у сусідів Росії реальну відлякуючу силу. Вони не виглядають достатньо сильними, щоб не бути атакованими”.

Україна, допомога і стратегічна декорація

Заєк критично оцінює як затягування західної допомоги, так і відсутність чіткого бачення щодо Криму та Донбасу. Він також вказує на дисбаланс інтересів між США та Україною, що загострився після зміни адміністрації у Вашингтоні:

“Той, хто залежить від зовнішнього партнера, має контролювати ризики. Інакше — його можуть залишити наодинці”.

Україна, за його словами, опинилася саме в такій ситуації.

“Європейська місія в Україні” — декларація без гарантій

Обговорюючи ідею створення європейської місії стримування в Україні (ініціативи Франції та Великої Британії), Заєк зазначає:

“Можна створити таку силу. Але питання — що буде, якщо її протестують? Чи справді хтось готовий загинути за це?”

Він наголошує, що Україна не є членом НАТО, тож стаття 5 не працює, а рішучість Європи — надто розмитий індикатор стримування.

“Ми сперечаємося про формат, про назву, про командування. Але не про головне — що ми реально готові зробити”.

Чому це важливо знати

Цей виступ Олів’є Заєка — одне з найгостріших стратегічних дзеркал для Європи у 2025 році. Він не просто вказує на помилки. Він змушує поставити питання:

• Чи має Європа політичну волю захищати себе без США?
• Чи може Україна покладатися лише на моральну підтримку?
• Чи маємо ми достатньо сил, щоб реалізувати гучні заяви?

Заєк не дає відповідей — але він чітко каже: час ілюзій минув. Тепер або автономія, або поразка в чужій грі.