Коментар Доротеї Зімс: Трамп шокував світ тарифами — але це шанс для Європи відкинути ілюзії та оновити торгівлю

Тарифна війна, яку розпочав Дональд Трамп у 2025 році, стала не лише шоком для світової економіки, а й сигналом: епоха глобалізації, побудованої на ліберальних правилах і оптимізмі 1990-х, завершилася. Але цей шок — це також і шанс, якщо Європа не впаде в паніку та не відповість дзеркальним протекціонізмом, пише WELT.

“Найгірше, що може зробити ЄС, — це наслідувати моральну позу, бажаючи вразити світ своїми стандартами, водночас шкодячи власним інтересам.” — підкреслює головна економістка видання, Доротея Зімс.

Пауза Трампа — стратегічне вікно для Європи

Після хвилі паніки на ринках і обвалу облігацій, спричинених тарифами Трампа на імпорт з понад 75 країн, Білий дім оголосив три місяці “тарифної паузи”. Це виняток — тільки не для Китаю, на який тиск навіть посилили. Як зазначає Зімс, паузу варто використати не для загострення, а для перезавантаження переговорного треку між ЄС і США.

Особливо важливо, щоб Франція та інші “яструби” не домінували у європейському дискурсі. Заклики карати США через Meta, Apple чи Amazon лише посилюють ескалацію, у той час як Америка — ключовий технологічний і стратегічний партнер для Європи, набагато важливіший, ніж це буває навпаки.

Уроки для Берліна, Парижа та Брюсселя: менше субсидій, більше реального фрітрейду

Зімс також нагадує, що Європа не є безгрішним чемпіоном вільної торгівлі. За останнє десятиліття вона сама збудувала чимало бар’єрів — від еко-субсидій до індустріального протекціонізму. Найяскравішим прикладом є Німеччина та політика “субсидієманії” Роберта Габека.

“Ми не кращі за Китай, який критикуємо за демпінг,” — зазначає Зімс.
“Субсидії множаться й у нас, і це одна з причин, чому золотий вік динамічного світового фрітрейду вже завершився.”

Навіть WTO (Світова організація торгівлі) не змогла відродити колишній лібералізаційний ентузіазм. Система, яка після Другої світової знижувала мита десятиліттями, нині вже не працює.

Китай більше не “глобальний виробничий дім”, а геостратегічний виклик

Інтеграція КНР до глобальної економіки, що здавалася гладкою, сьогодні обертається дедалі жорсткішими суперечками. Трамп влучно розкрив: китайська модель — це не просто державне управління, а агресивне прагнення до світового лідерства, яке не вписується в правила вільної торгівлі.

“Європа має обережно зважити всі наслідки — й не робити ставку на зближення з Пекіном у відповідь на американський тарифний хаос,” — застерігає Зімс.
“Де-ризикінг — це вже не опція, а необхідність.”

Замість глобалізації — регіональні блоки: як не втратити роль у новій торгівлі

Новий світ торгівлі — це світ регіональних блоків. США, ЄС і Китай будуть укладати окремі угоди з партнерами, дещо нагадуючи модель “Second best” — не ідеальну, але необхідну в умовах фрагментації.

Тому ЄС має швидко активізувати переговори про двосторонні угоди, але без менторського тону.

“Ми маємо позбутися ролі моралізаторів, які хочуть навчити весь світ екології та етики,” — пише Зімс.
“Інакше з нами просто не захочуть мати справ.”

Чому це важливо знати

Ця колонка — не лише про Трампа, а й про стан самих європейських еліт. Торговельна стратегія ЄС потребує радикального переосмислення: більше прагматизму, менше символічних жертв задля “цінностей”. У світі, де США відходять від глобального регулювання, а Китай грає за власними правилами, Європа або адаптується, або залишиться осторонь. Пауза Трампа — рідкісний шанс на перезапуск трансатлантичного діалогу. Її не можна змарнувати в полеміці про стандарти.