У 2024 році у США набрав чинності закон про заборону купівлі урану з РФ, проте він діятиме лише з 2028 року — а до того моменту комерційні поставки тривають.

Попри війну в Україні та санкції, Росія забезпечує 40% потреб Європи та 24% потреб США у збагаченому урані. Найбільший у світі постачальник ядерного палива продовжує заробляти на країнах, які офіційно підтримують Україну. У 2024 році США ухвалили закон про заборону купівлі урану з РФ, але він почне діяти лише з 2028 року — до того часу комерційні поставки мали б тривати.

«Росатом»: монополіст, від якого не можуть відмовитися

«Росатом» контролює 40% світових потужностей з виробництва збагаченого урану, випереджаючи європейський Urenco (30–33%), китайську CNNC (16%) і французьку Orano (11–12%). Цей уран критично необхідний для цивільної атомної енергетики.

«Можна цілком говорити про залежність: без російського збагаченого урану західні країни не могли б повноцінно працювати в ядерному секторі», — пояснює Тева Мейєр, географ і фахівець з геополітики ядерної енергетики.

Хоча для ядерної зброї переважно використовується плутоній, для виробництва тритію — необхідного компонента боєзарядів — також потрібен збагачений уран.

США гальмують: закон є, але діятиме через 4 роки

У 2024 році США ухвалили закон про припинення імпорту збагаченого урану з РФ із 2028 року, але поставки досі тривають. За словами експерта Дмитра Горчакова з екологічної організації Bellona, минулого року США закупили 335 тонн урану на $624 млн. Це менше, ніж у 2023 році ($1,2 млрд), однак «відлучення» від російського палива відбувається надто повільно.

«Досі незрозуміло, які наміри має Дональд Трамп. Якщо торгівля з Росією буде відновлена, то всі плани з розширення власного виробництва урану в Європі та США можуть бути заморожені — адже «Росатом» пропонує найнижчі ціни», — додає Тева Мейєр.

Європейський вузол: залежність, яка паралізує рішення

В ЄС ситуація ще складніша. Відмова від «Росатому» означала б негайну кризу: припинення експорту палива в США, Японію та Південну Корею, перерозподіл усіх ресурсів усередині ЄС і, як наслідок, політичну турбулентність.

Окрема проблема — 19 реакторів типу ВВЕР радянської конструкції, які досі працюють в ЄС. Іронія в тому, що країни Євросоюзу, які підтримують Україну, змушені купувати паливо у країни-агресора для цих реакторів.

Головним блокувальником санкцій виступає Угорщина — єдина країна ЄС, яка будує нові реактори за участі «Росатому».

«Сценарій на кшталт газового цілком можливий. Але для цього потрібна чітка політична воля», — каже Бен МакВільямс із дослідницького інституту Bruegel.

За словами Мейєра, з останнього варіанта європейської енергетичної стратегії вилучено згадку про 2028 рік як дедлайн для відмови від російського палива. Це свідчить про невизначеність курсу.

Чи може Путін знову «вимкнути рубільник»?

Як попереджає Bruegel, ЄС залежатиме від Росії в ядерному секторі ще щонайменше 6–7 років. Якщо Путін вирішить раптово припинити постачання — як це було з газом — Європа відчує наслідки одразу, особливо на ринку електроенергії.

Хоча в ЄС є запаси приблизно на три роки, цього недостатньо для розгортання власного виробництва. Особливо вразливими є Іспанія та Словенія з мінімальними резервами. Натомість Франція перебуває у кращій позиції завдяки значним запасам.

«Європа щороку купує у Росії збагаченого урану на приблизно 1 млрд євро», — зазначає Горчаков.

Чому це критично для України

Для України це питання має життєво важливе значення. Щороку мільярд євро з ЄС йде до бюджету РФ через ядерні поставки — це фінансування виробництва 10 000 ракет «Калібр» або утримання 50 тисяч окупантів.

Росія використовує свою енергетичну присутність у ядерному секторі Заходу як геополітичну зброю. Будь-яке зволікання в обмеженні впливу «Росатому» посилює можливості Кремля шантажувати ЄС і США.

Відмова від російського ядерного палива має стати не лише моральним, а й стратегічним кроком з точки зору підтримки України.

Критична залежність країн НАТО від Росії в ядерній енергетиці ставить під сумнів стратегію енергетичної безпеки в умовах війни та надає Путіну потенціал для нових ескалацій.