Згідно зі звітом SIPRI, опублікованим 16 червня, майже всі дев’ять ядерних держав світу активізували програми модернізації озброєнь у 2024 році. Після десятиліть поступового скорочення арсеналів тенденція розвертається: демонтаж боєголовок сповільнюється, а темпи їх виробництва та розгортання зростають.

Росія і США володіють 90% світового ядерного арсеналу

Москва та Вашингтон залишаються абсолютними лідерами — разом вони контролюють 90% усіх ядерних озброєнь планети. Хоча їхні активні запаси у 2024 році залишилися відносно стабільними, обидві країни реалізують масштабні програми модернізації.

За оцінками SIPRI, ці програми можуть призвести до збільшення розміру та урізноманітнення арсеналів у найближчі роки. Модернізація охоплює оновлення міжконтинентальних балістичних ракет, створення нових систем доставки та розвиток інфраструктури ядерного стримування.

Китай нарощує арсенал найшвидшими темпами

Пекін демонструє безпрецедентну динаміку: щороку з 2023-го китайський ядерний арсенал збільшується приблизно на 100 боєголовок. Станом на січень 2025 року КНР володіє щонайменше 600 одиницями.

«Можливо, Китай досягне позначки у 1000 боєголовок за сім-вісім років»,

— заявив директор SIPRI Ден Сміт у коментарі AFP. Навіть така кількість становитиме менше від чверті нинішніх запасів Росії чи США.

На початку 2025 року Китай завершив або наближався до завершення будівництва близько 350 нових шахт для міжконтинентальних балістичних ракет на півночі та сході країни. Ці ракети здатні нести одну або кілька ядерних боєголовок.

Європейські ядерні держави модернізують арсенали

Велика Британія у 2024 році не збільшила кількість боєголовок, але підтверджує плани довести їх межу з 225 до 260 одиниць (рішення ухвалене у 2021 році). Прем’єр-міністр Кір Стармер оголосив про виділення 15 мільярдів фунтів стерлінгів (17,7 мільярда євро) на програму модернізації.

Франція продовжила у 2024 році оновлення існуючих систем і розробку атомного підводного човна-ракетоносія третього покоління, а також нової крилатої ракети повітряного базування.

Регіональні ядерні держави: від таємниць до амбіцій

Ізраїль, який ніколи офіційно не визнавав наявність ядерної зброї, «модернізує свій ядерний арсенал», зазначає SIPRI. Зокрема, оновлюється реактор з виробництва плутонію в Дімоні на півдні країни. За оцінками інституту, Ізраїль володіє приблизно 90 боєголовками.

Індія та Пакистан, які зіткнулися в регіоні Кашміру в травні, «продовжили розробку нових типів носіїв ядерної зброї» у 2024 році.

Північна Корея зберігає ядерну програму як «центральний елемент стратегії національної безпеки». SIPRI оцінює її арсенал приблизно в 50 боєголовок і вважає, що країна має достатньо розщеплюваних матеріалів для створення до 90 одиниць. У листопаді минулого року лідер КНДР Кім Чен Ин закликав до «необмеженого» розширення ядерної програми.

Європа посилює залежність від американської зброї

Окремий звіт SIPRI від березня 2025 року розкриває іншу важливу тенденцію: європейські країни-члени НАТО збільшили імпорт озброєнь на 155% у 2020-2024 роках порівняно з 2015-2019 роками.

Незважаючи на заяви про прагнення до оборонної автономії, США постачають 64% усієї зброї, імпортованої європейськими членами Альянсу (проти 52% у попередній період). Вперше за 20 років Європа стала головним ринком для американського озброєння, поглинаючи 35% експорту США.

Найбільшим імпортером зброї у світі стала Україна — її закупівлі зросли майже в 100 разів (+9627%) порівняно з довоєнним періодом. Франція потроїла свій експорт до Європи, постачаючи винищувачі Rafale Греції та Хорватії, а також озброєння Україні.

Натомість експорт зброї з Росії впав на 64% через власні потреби у війні, міжнародні санкції та тиск на потенційних покупців.

Що це означає для України

Звіти SIPRI малюють тривожну картину світу, де ядерне стримування поступається місцем новій гонці озброєнь. Стрімке зростання китайського арсеналу, масштабна модернізація в Росії та США, амбіції регіональних гравців — усе це формує набагато менш передбачуване безпекове середовище.

Для України ці тренди мають прямі наслідки. Росія, зберігаючи один з найбільших ядерних арсеналів світу, використовує його як інструмент шантажу, прикриваючи агресію погрозами ескалації. Водночас залежність Європи від американських озброєнь ставить під питання здатність континенту самостійно гарантувати власну безпеку в разі зміни пріоритетів Вашингтону.

У цих умовах Києву доводиться балансувати між розвитком власного оборонно-промислового комплексу, збереженням широкої коаліції підтримки та пошуком довгострокових гарантій безпеки в світі, де старі правила вже не працюють, а нові ще не сформувалися.