Уже 3 вересня Пекін стане місцем зустрічі лідерів авторитарних держав — Сі Цзіньпін запросив Володимира Путіна, Кім Чен Ина, Олександра Лукашенка, іранського президента Масуда Пезешкіана та головнокомандувача М’янми Мін Аун Хлайна на грандіозний військовий парад із нагоди 80-ї річниці завершення Другої світової війни. Вперше в історії одночасно зберуться три ядерні автократи — Сі, Путін і Кім.

Путін: дипломатична перемога на Алясці

15 серпня на Алясці Трамп публічно привітав Путіна, аплодуючи йому та дозволивши сісти в президентський лімузин. Як зазначає Le Figaro, це стало символічним «виходом з ізоляції» для глави Кремля та фактичною легітимізацією війни проти України.

Більше того, Трамп погодився говорити з Путіним про «мирний план» без попереднього припинення вогню, відмовившись від власних же погроз санкціями від 8 серпня. У результаті Росія продовжила обстріли, але виграла час. Як підкреслює Александр Габуєв (Carnegie Russia Eurasia Center), у Москві навіть такий сценарій розглядають як перемогу: «У розрахунках Кремля це все одно виграш».

Китай: торговельна війна обернулася проти США

Пекін також отримує вигоду від політики Трампа. Спершу президент США зняв обмеження на експорт критично важливих напівпровідників для розвитку китайського штучного інтелекту, а потім відтермінував нові мита на шість місяців, попри відсутність поступок з боку КНР. Загроза блокування поставок рідкісноземельних металів змусила Вашингтон відступити.

Аналітик Chatham House Вільям Метьюз зазначає: «Врешті-решт, домінування Китаю у ланцюгах постачання рідкісноземельних металів дає йому вплив навіть там, де США мають перевагу».

Ще один удар по Вашингтону — 50% мита на індійські товари, які штовхають Індію до зближення з Китаєм. Уже 31 серпня в Тяньцзіні індійський прем’єр-міністр Нарендра Моді зустрінеться із Сі Цзіньпіном уперше з 2018 року.

Захоплення диктаторами: «Він їм заздрить»

Колишній радник Барака Обами Чарльз Купчан пояснює: «У нього природна симпатія до автократів, бо він їм заздрить. Не забуваймо, що це бізнесмен: він звик, що всі виконують його рішення. А коли ви — президент демократичної країни, доводиться рахуватися з Конгресом, агентствами, медіа».

Трамп відкрито захоплювався «геніальністю» Путіна під час оголошення так званої «незалежності» окупованих регіонів Донбасу в 2022 році. Після конституційних змін у Китаї він жартував: «Може, і нам колись варто так спробувати». Цього тижня він знову заявив про «чудові стосунки» з Кім Чен Ином і бажання зустрітися з ним знову.

Розвал союзів і втрата «м’якої сили» США

Своїм тиском на союзників, митами проти бідних країн та зневагою до міжнародного права Трамп створює вигідне тло для Китаю. За словами Стівена Цана (SOAS China Institute): «Ніхто не зробив більше, щоб дискредитувати глобальне лідерство США та ліберальний міжнародний порядок, ніж Трамп за трохи більше ніж сім місяців».

Відсутність у нього геополітичного бачення робить його вразливим. Путін і Сі можуть грати на його бізнесовому підході: він прагне швидких угод, мислить ринками та контрактами, а не безпекою чи стратегією. Експертка Юнь Сун (Stimson Center) підкреслює: «Трамп не надає значення ідеології — і це саме те, чого Пекін чекав роками».

«Я не диктатор»

Показово, що в серпні Трамп змушений був особисто заперечувати: «Я не диктатор», після того як віддав накази про розгортання Нацгвардії у Лос-Анджелесі та Вашингтоні. Для світу вже сам факт такого виправдання колишнього «лідера вільного світу» став принизливим.

Чому це важливо знати

Для України політика Трампа створює нові загрози. Його легітимізація Путіна на Алясці й небажання тиснути на Росію можуть призвести до скорочення американської допомоги, що стане серйозним ударом по фронту.

Зближення Китаю та Індії послаблює потенціал створення антикитайського альянсу, до якого могла би приєднатися Україна. А відхід США від ролі глобального лідера відкриває простір для формування нового «авторитарного блоку», що підриває позиції демократичних країн.

Нині, коли Сі, Путін і Кім збираються в Пекіні, світ отримує символічну картину: диктатори святкують спільну силу, а Вашингтон під керівництвом Трампа виглядає дезорієнтованим. Для України це означає посилення міжнародної ізоляції Росії лише з боку Європи, але не США.