15 травня 2025 року увага світової спільноти зосередилась на Туреччині: у столиці Анкарі президент України Володимир Зеленський провів зустріч із президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. Ці переговори мали стати прологом до перших із березня 2022 року прямих українсько-російських перемовин щодо завершення війни. Однак Путін відмовився від особистої участі в запланованому процесі, що одразу поставило під питання його серйозність щодо мирного врегулювання.

Основна частина

Путін направив до Стамбула делегацію тих самих переговорників, які під час зустрічі в березні 2022 року фактично вимагали капітуляції України. Це, як пише Bild, є «дипломатичним скандалом».

Президент США Дональд Трамп, коментуючи ситуацію на пресконференції в Досі (Катар), фактично зняв із Путіна відповідальність за неявку.

На запитання журналіста, чи розчарований він тим, що російський президент не з’явився, Трамп відповів: «Ні. Я сказав: чому він має приїхати, якщо я не приїхав?»

Трамп далі пояснив: «Я не збирався приїжджати. Я міг би приїхати, але не планував. І я сказав: не думаю, що він приїде, якщо я не приїду. І це виявилося правдою… але я вважав неможливим, що Путін з’явиться, якщо мене там немає».

При цьому Трамп додав, що може приїхати в п’ятницю, якщо «щось станеться». Що саме він мав на увазі, американський президент не уточнив.

Контекст

З моменту вступу Трампа на посаду в січні 2025 року Володимир Зеленський демонстрував готовність до компромісів: український президент послідовно виконував вимоги адміністрації США, включно зі згодою на 30-денне перемир’я, попри продовження російських ударів по українських містах.

На контрасті з цим, Путін продовжує свою тактику зволікання. Кремль систематично саботує мирний процес, уникаючи прямих переговорів та одночасно посилюючи обстріли цивільної інфраструктури України. Промовистим жестом став склад російської делегації для переговорів у Стамбулі — Москва направила тих самих представників, які в березні 2022 року висували ультимативні вимоги капітуляції.

Знаковим є й вибір локації: історичний палац Долмабахче в центрі Стамбулу, де понад три роки тому, на початку повномасштабного вторгнення, відбулася остання спроба дипломатичного діалогу. Тоді переговори завершилися безрезультатно через категоричну позицію російської сторони, яка відкидала будь-які варіанти, крім фактичної капітуляції України.

Чому це важливо

Заява Трампа демонструє особливий підхід адміністрації США до російської війни проти України. В той час як Путін уникає особистої участі в мирних переговорах і надсилає делегацію з жорсткою позицією, коментар американського президента — «Я вважав неможливим, що Путін з’явиться, якщо мене там немає» — може інтерпретуватися як применшення відповідальності Росії за зрив діалогу.

На контрасті з цим, європейські лідери займають більш принципову позицію. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц та президент Франції Емманюель Макрон після нещодавнього візиту до Києва оголосили про введення нових санкцій проти Росії, демонструючи послідовну підтримку України та готовність посилювати тиск на Москву.