Замість точкової боротьби з порушниками торгових правил, таких як Китай, В’єтнам чи Індія, Трамп ініціював масштабне тарифне протистояння з усіма — включно з союзниками США. У квітні 2025 року, в день, який сам Трамп назвав «Днем визволення» (Liberation Day), були запроваджені тарифи на імпорт з більшості країн світу.

«Трамп вирішив піти на війну. Але не з одним противником — а з усім світом», — іронізує Аткінсон, згадуючи жарт Норма Макдональда про те, як Німеччина двічі воювала «з усім світом».

Світ відвертається від США

У відповідь інші країни почали формувати альтернативні економічні альянси. Японія, Південна Корея, Китай та АСЕАН обговорюють нові торгові угоди. ЄС веде діалог із Китаєм. Канада — з Євросоюзом.

«Світ готується до життя без США як торгового лідера», — зазначає автор.

Це створює нову реальність: американські компанії, орієнтовані на експорт, втратять ключові ринки, тоді як їхні конкуренти — від Airbus до Hitachi — отримають масштаб для інновацій і росту.

Удар по високотехнологічній індустрії США

Підвищені тарифи створюють серйозну загрозу для американських технологічних гігантів — Boeing, Merck, General Electric. Ці компанії опиняються в лещатах подвійного тиску:

По-перше, різко зростають витрати на імпортовані компоненти, без яких неможливе виробництво складної високотехнологічної продукції.

По-друге, американські товари втрачають конкурентоспроможність на світових ринках через відповідні тарифи інших країн.

Парадокс у тому, що Трамп, намагаючись захистити виробників простих товарів — ножів чи меблів — підриває фундамент американської економічної могутності. Адже справжню силу США формують не в традиційні галузі, а в високотехнологічні індустрії, які за своєю природою потребують глобального масштабу діяльності.

«Без вільного доступу до світових ринків ці сектори приречені на повільну деградацію», — попереджає Аткінсон.

Тим часом Європа швидко використовує момент: ЄС уже запускає амбітний проєкт EuroStack, спрямований на створення європейських альтернатив американським технологіям. Оборонні витрати Європа планує спрямовувати на закупівлі власної продукції.

Китай заповнює вакуум

Китай методично перетворюється на нового економічного гегемона. Поки США демонстративно виходять із ключових міжнародних інституцій — ВООЗ, Паризької кліматичної угоди, Ради ООН з прав людини — Пекін системно займає звільнені позиції лідерства.

Ситуація сповнена історичної іронії.«Тільки Трамп міг зробити Китай захисником вільної торгівлі», — зауважує Аткінсон.

Китайські компанії отримують безпрецедентні можливості: вони заповнюють ринкові ніші, залишені американськими конкурентами, укладають нові торговельні угоди та формують альтернативні економічні альянси без участі США.

Дешева імпортозаміна — шлях у нікуди

Трамп обирає заїжджену колію провальної стратегії імпортозаміщення (ISI), яку вже випробували на собі Бразилія, Аргентина та інші країни Латинської Америки. Результат завжди був один — економічна стагнація.

Дані МВФ красномовні: справжнього економічного прориву досягли країни з протилежною стратегією. Південна Корея, Тайвань, Сінгапур зробили ставку на експортну орієнтацію та інтеграцію у глобальні ланцюги — і перетворилися на технологічних лідерів.

Ілюзія самодостатності руйнується об реальність:

«Навіть така велика економіка, як США, не може витягнути сучасні технологічні галузі без доступу до глобального ринку», — констатують автори.

Як Трамп міг діяти інакше

Автор переконаний: у Трампа був шанс ефективно протистояти недобросовісним торговельним практикам, але він обрав хибну тактику.

Замість хаотичної війни на всіх фронтах, потрібна була стратегічна послідовність:

Крок перший — почати з обмеженого кола порушників (наприклад, Індія та В’єтнам), чітко сформулювавши конкретні вимоги щодо усунення торговельних бар’єрів.

Крок другий — використовувати тарифи як останній аргумент, лише після відмови від переговорів та співпраці.

Крок третій — сконцентруватися виключно на критичних обмеженнях, які безпосередньо підривають технологічну конкурентоспроможність США.

Але найголовніша помилка — стратегічна. Замість консолідації з союзниками проти реальних порушників, Трамп обрав шлях ізоляції, перетворивши потенційних партнерів на супротивників..

США — без друзів і без ринків?

Тріщина в трансатлантичних відносинах дійшла до критичної межі. Навіть Канада — країна, з якою США ділять найдовший у світі немілітаризований кордон, — відчула крижаний холод від Білого дому.

Показовий епізод: у травні, під час зустрічі з тодішнім прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо*, Трамп демонстративно відмовився обговорювати координацію спільних дій проти торговельних порушників.

Аткінсон формулює жорстко: «Без союзників будь-яка війна — програна».

І це не просто дипломатична невдача. Це системна помилка, яка позбавляє США головної переваги — глобальної мережі партнерств, що будувалася десятиліттями.

Чому це важливо знати

Для України, чия безпека та економіка критично залежать від американської підтримки та доступу до західних ринків, глобальна ізоляція Вашингтону створює екзистенційну загрозу.

Розпад західної коаліції матиме катастрофічні наслідки: якщо союзники США відвернуться від Вашингтону, це паралізує колективну економічну та військову відповідь на агресію Китаю та Росії.

Тектонічні зрушення вже почалися — Європа та Азія активно шукають нові стратегічні орієнтири. Якщо Україна залишиться прив’язаною виключно до США, які стрімко втрачають глобальний вплив, це драматично звузить український простір для маневру в критичний момент війни.

Ще небезпечніший сценарій: якщо адміністрація Трампа провалить спробу консолідувати партнерів проти Китаю, саме Пекін визначатиме правила гри в новому технологічному та геополітичному порядку.