Від захоплення до підозр

Трамп постійно наголошував на своїх «дуже, дуже хороших відносинах» із Путіним і публічно звинувачував Україну у розв’язанні конфлікту. Під час напруженої зустрічі в Овальному кабінеті він дорікав Володимиру Зеленському, звинувачуючи його у зриві мирних переговорів.

Але за чотири місяці другого президентства Трампа обіцяний мир так і не настав. Хвалькувата заява про здатність зупинити війну «за 24 години» виявилася пустопорожніми словами. Після тижнів безрезультатних переговорів та нових російських ударів по цивільних об’єктах Трамп нарешті почав сумніватися у намірах Путіна.

«Ми з’ясуємо, чи він нас обманює, чи ні, і якщо так, то відреагуємо дещо інакше», – заявив Трамп журналістам у середу, додавши, що «дуже розчарований» новими жертвами під час переговорів.

Слова замість дій

Попри гострі заяви, реальних кроков не було. Навіть після масштабного комбінованого авіаудару Росії по українських містах, на минулих вихідних, Трамп обмежився твітом, назвавши Путіна «абсолютно БОЖЕВІЛЬНИМ» і попередивши, що Росія «грається з вогнем». Кремль у відповідь глузливо назвав це «емоційною реакцією».

Конгрес втрачає терпіння

Серед республіканців і демократів зростає невдоволення. Навіть близький союзник Трампа сенатор Ліндсі Грем прямо заявив: «Путін грає нами всіма».

Демократка Джин Шагін була ще різкіша: «Президент останнім зрозумів, що Путін не хоче миру – він грає на час і маніпулює президентом».

Трамп продовжує уникати конкретних дій. Замість додаткової військової допомоги Україні, він покладається на свого спецпосланця Стіва Віткоффа, який їздить до Москви «розвивати дружбу» з Путіним. Зеленський, попри публічні образи, утримується від критики – що позбавляє Трампа можливості використовувати його, як цапа-відбувайла.

Небезпечна довіра

Схильність Трампа довіряти Путіну має глибоке коріння. Він часто згадує розслідування російського втручання у вибори 2016 року, кажучи, що Путін «пройшов через пекло» разом із ним. Цього року Трамп взагалі закрив програму збору доказів російських воєнних злочинів для міжнародних судів.

Аналітик Річард Фонтейн зауважує: «Схоже, Трамп нарешті починає розуміти очевидне – Росія і є проблемою, а не Україна».

Але демократ Грегорі Мікс скептичний: «Це зміна слів, а не дій. Путін маніпулює Трампом від самого початку».

Чому це важливо знати

Для України війна з Росією – не просто конфлікт, а боротьба за виживання. Те, що президент США, який має величезний вплив на міжнародну політику, досі не здійснив реальних кроків для припинення агресії, послаблює міжнародну підтримку Києва. Така поведінка Трампа може не лише затягнути війну, але й надати Росії нові можливості для наступу. Україна має бути готовою до того, що американська підтримка може залишитися на рівні риторики, а реальна допомога потребує додаткового тиску як з боку української дипломатії, так і міжнародної спільноти.