Водночас американський лідер порадив Володимиру Зеленському «укладати угоду», нагадавши, що «Росія — дуже велика держава». Рішення про нові санкції Трамп відклав на два-три тижні, повідомляє Corriere della Sera.

Головні заяви після переговорів

«Десять з десяти» — але без прориву. Попри максимальну оцінку зустрічі, Трамп визнав: конкретної угоди немає. З Путіним досягнуто «певного прогресу», однак фундаментальні розбіжності залишаються. Негайного припинення вогню не буде — це підтверджують Reuters, AP News та інші провідні агенції.

Санкційна пауза замість тиску. «Через те, що сталося сьогодні, мені не потрібно думати про це зараз — я можу подумати через два-три тижні», — заявив Трамп щодо нових обмежень проти Росії. Це рішення вже назвали «санкційним вікном» для Кремля.

М’яч на боці Києва та Брюсселя. Трамп переклав відповідальність за подальші кроки на «президента Зеленського та європейські країни». При цьому пообіцяв особисто бути присутнім на майбутній зустрічі Путіна із Зеленським: «Обидва хочуть, щоб я був там — і я буду».

Формула «території за гарантії» — вже на столі? На запитання ведучого про можливий обмін територій за гарантії безпеки (без членства в НАТО) Трамп відповів: «Думаю, це ті пункти, які ми обговорювали, і з яких ми значною мірою досягли згоди». Це найтривожніший сигнал з усіх.

Прямі цитати Трампа

«Була одна велика річ, з якої не було досягнуто згоди, яка не дозволила дійти до припинення вогню. Але я не хочу казати, що це таке. Хтось це розкриє, але я не хочу цього робити. Хочу побачити, чи зможемо ми це вирішити».

«Думаю, угоду можна досягти. Тепер справа за президентом Зеленським і також за європейськими націями — вони мають бути трохи залучені».

«Моя порада Зеленському? Укладіть угоду, ви повинні укласти угоду. Росія — дуже велика держава, а вони — ні».

Що кажуть інші джерела

Reuters характеризує результат зустрічі формулою «немає угоди, доки немає угоди» — жодних конкретних домовленостей не досягнуто.

Al Jazeera та ABC News підтверджують: Трамп справді оголосив паузу щодо санкцій, посилаючись на «прогрес» у переговорах.

Що це означає: чотири ключові ризики

1. Тиск перенесено з агресора на жертву. Порада «укладайте угоду» та перекладання відповідальності на Київ і ЄС створюють токсичний наратив: ніби це Україна гальмує мир, а не Росія продовжує війну. Кремль отримує індульгенцію, Київ — додатковий тиск.

2. Санкційна пауза = зелене світло для ескалації. Два-три тижні без нових обмежень — це сигнал Москві: можна продовжувати наступ без додаткової економічної ціни. Якщо за цей час РФ захопить нові території, вони стануть «козирем» у переговорах.

3. Легітимізація територіальних поступок. Навіть натяк на формулу «території за гарантії» руйнує базові принципи: агресія не може винагороджуватися. Це не просто порушення Статуту ООН — це прецедент для всіх майбутніх загарбників.

4. Переговори без зобов’язань = виснаження України. Росія не оголосила жодних конкретних кроків: ні припинення вогню, ні відведення військ, ні обміну полоненими. «Відкритий цикл» переговорів без дедлайнів грає на руку Кремлю — час працює проти України.

Чому це важливо знати

Заяви Трампа окреслюють небезпечну траєкторію, якій Україна має протистояти:

Тримати червоні лінії без компромісів. Жодних територіальних поступок — це не предмет торгу. Будь-яка спроба легітимізувати російську спробу анексії має зустрічати жорстку позицію: це заохочення агресії у глобальному масштабі.

Вимагати санкції як автоматичний механізм. Не «пауза з надією», а чіткі тригери: якщо Росія не виконує конкретні кроки до конкретної дати — обмеження посилюються автоматично.

Нарощувати силу під час переговорів. Далекобійна зброя, системи ППО, власне виробництво боєприпасів — це не ескалація, а страховка від капітуляції під виглядом «мирної угоди».

Закріпити роль гарантів юридично. США та ЄС мають бути не спостерігачами, а сторонами угоди з конкретними зобов’язаннями. Інакше будь-які «гарантії» перетворяться на Будапештський меморандум 2.0.