За словами автора, підхід Трампа до іранської проблематики характеризується специфічною стратегією: у непарні дні президент погрожує Ірану бомбардуванням, якщо той не згорне ядерну програму та не припинить виробництво балістичних ракет, а в парні дні – оптимістично говорить про можливість укладання угоди щодо швидкого і верифікованого роззброєння.

Г’юїтт наголошує, що попри коливання у риториці, Трамп залишається жорстким у переговорах. Його головна мета — не допустити повторення помилки адміністрації президента Барака Обами (Barack Obama) і тодішнього держсекретаря Джона Керрі (John Kerry), які уклали Спільний всеохопний план дій (Joint Comprehensive Plan of Action, JCPOA) 14 липня 2015 року разом із країнами P5+1 (Китай, Франція, Німеччина, Росія, Велика Британія і США) та ЄС.

За оцінкою Трампа, JCPOA був “найгіршою угодою в історії”, оскільки не запобігав розвитку іранської ракетної програми та спонсоруванню терористичних проксі-груп. У першій каденції Трамп демонстрував жорсткий курс: вивів США з JCPOA, запровадив кампанію “максимального тиску”, яка завдала Ірану тяжкої економічної шкоди, і санкціонував ліквідацію генерала Касема Сулеймані (Qasem Soleimani) 3 січня 2020 року біля аеропорту Багдада.

Ці кроки, поряд із підписанням Авраамових угод (Abraham Accords), ухваленням податкової реформи та реалізацією програми Operation Warp Speed (швидкої розробки вакцин проти COVID-19), стали визначальними досягненнями першого президентського терміну Трампа.

У другій каденції малоймовірно, що Трамп піде на поступки, які б зруйнували його політичну спадщину. Теоретично можлива «хороша угода», за прикладом Лівії, яка у 2003 році відмовилася від програм зброї масового ураження. Іран сьогодні ослаблений — через удари Ізраїлю по силах ППО та проксі-угрупованням за останні півтора року після теракту 7 жовтня 2023 року.

Крім того, адміністрація Трампа методично знищує бойовиків-хуситів (Houthis) — аналогічно до розгрому ІДІЛ (ISIS) у першій каденції.

Автор підкреслює, що хоча Трамп прагне досягти серйозної угоди, варіант бомбардування залишається “засобом останньої інстанції”. Час обмежений: Іран, за оцінками, за кілька тижнів може досягти “ядерного прориву” (breakout capability). При цьому існує ризик наявності секретних ядерних об’єктів, про які Захід може не знати, хоч Ізраїль має високий рівень проникнення в Ісламський корпус вартових революції (Islamic Revolutionary Guard Corps, IRGC).

Ізраїль навіть ліквідував лідера ХАМАС Ісмаїла Ханії (Ismail Haniyeh) у Тегерані 31 липня 2024 року.

Якщо угоди не буде укладено найближчим часом, слід очікувати серії ударів по іранських об’єктах. За оцінками, це може тривати близько двох тижнів. Війна можлива тільки у випадку масштабної іранської ескалації, яка поставила б під загрозу саме існування режиму.

Трамп усвідомлює ризики, але й знає, що навіть фанатики мають страх за власне виживання. Угода залишається можливою.

Особливу увагу Г’юїтт радить звернути на сенатора Тома Коттона (Tom Cotton), голову Комітету з розвідки Сенату США, який є жорстким прихильником Трампа і рішучим противником Ірану. Він критично оцінюватиме будь-яку угоду.

На завершення Г’юїтт заспокоює: Трамп добре розуміє, що провальна угода перетворить “Мистецтво угоди” (Art of the Deal) з бренду на посміховисько. Президент навряд чи дозволить, щоб його політична спадщина була зведена нанівець.

Чому це важливо знати

Переговори США та Ірану є критичним чинником стабільності Близького Сходу і глобальної ядерної безпеки. Результат переговорів вплине на позиції Ізраїлю, безпеку США, довіру союзників і подальший розвиток геополітичної ситуації у регіоні. Підхід Трампа до Ірану стане лакмусовим папірцем для оцінки його другого президентського терміну.