Під час державного прийому в Катарі президент США Дональд Трамп закликав еміра Таміма бін Хамада Аль Тані використати свій вплив на Іран, щоб переконати керівництво країни згорнути програму збагачення урану, що вже наблизилася до рівня, необхідного для створення ядерної зброї.

«Я сподіваюся, що ви зможете допомогти мені з іранським питанням. Це небезпечна ситуація, і ми хочемо вчинити правильно», — заявив Трамп на офіційному обіді.

Президент США не приховує тривоги щодо можливої ескалації, попереджаючи, що «такі речі починаються і виходять з-під контролю… переходять у війну — і ми цього не допустимо».

Історія невдалих угод та нові умови

Сучасна криза має глибоке коріння. Ядерну угоду 2015 року, укладену адміністрацією Обами, Трамп скасував під час своєї першої президентської каденції. Зараз Іран збагачує уран до 60% — лише на крок від рівня, потрібного для створення бомби, і має достатньо матеріалу для кількох ядерних зарядів.

Виступаючи перед лідерами країн Перської затоки в Ер-Ріяді, Трамп висунув жорсткі умови для нової домовленості: «Тегеран має припинити фінансування терору, зупинити криваві проксі-війни та назавжди, під наглядом, припинити гонитву за ядерною зброєю».

Це прямо стосується іранської підтримки угруповання «Хамас» у Смузі Гази, угруповання «Хезболли» в Лівані та хуситів у Ємені — структур, які зазнали серйозних втрат після нападу «Хамасу» на Ізраїль у 2023 році.

Незважаючи на чотири раунди переговорів за останній місяць, американський президент попереджає, що «час для угоди спливає».

Катар як посередник та новий баланс сил

Позиція Катару має особливе значення в цій дипломатичній грі.

В ексклюзивному інтерв’ю для Fox News емір Тамім бін Хамад Аль Тані чітко окреслив бачення своєї країни: «Ми згодні з тим, що хочемо регіон без ядерної зброї. Ми не можемо дозволити собі ядерну гонку».

Проте Аль Тані делікатно збалансував свою заяву, наголосивши на суверенному праві Ірану: «Іран має право на мирну ядерну енергетику, якщо це не становить загрози для сусідів». Ця позиція є класичним дипломатичним маневром, що дозволяє Катару зберігати діалог з обома сторонами.

За останні роки Катар зарекомендував себе як незамінний посередник у найгостріших конфліктах регіону. Саме Доха надавала майданчик для переговорів із «Хамасом» під час 19-місячної війни у Смузі Газиі та підтримувала комунікаційні канали з іншими проіранськими силами.

Такий статус не випадковий — Катар, підтримуючи тісні зв’язки зі США (розміщуючи базу Аль-Удейд), одночасно зберігає прагматичні відносини з Іраном, з яким ділить найбільше у світі газове родовище. Ця унікальна позиція робить Катар ідеальним мостом між Вашингтоном і Тегераном у час, коли прямі переговори часто заходять у глухий кут.

Несподіваний поворот із Сирією

Реалізовуючи стратегію перебудови регіональних альянсів, Трамп провів зустріч із новим очільником Сирії Ахмадом аль-Шараа — колишнім лідером повстанського угруповання «Хайят Тахрір аш-Шам», який прийшов до влади в січні 2025 року після повалення режиму Асада.

Хоча аль-Шараа досі перебуває в міжнародному розшуку через колишні зв’язки з «Аль-Каїдою», Трамп назвав його «молодим, привабливим чоловіком із сильною біографією» та пообіцяв зняти санкції з Сирії, запроваджені проти режиму Асада.

Скандальний «подарунок»

Тим часом на тлі дипломатичних переговорів виник скандал щодо можливого подарунка Трампу від Катару — розкішного Boeing 747-8 замість тимчасового Air Force One. Хоча уряд Катару заявляє, що остаточне рішення ще не ухвалене, критики бачать у цьому неприпустимий вплив іноземної держави на президента США.

Трамп, захищаючи ідею, стверджує, що після завершення президентства передасть літак своїй президентській бібліотеці.

Чому це важливо

Нинішній блізькосхідний тур Трампа — спроба сформувати нову регіональну стратегію, де США одночасно стримують Іран, шукають несподіваних союзників і демонструють символічне повернення американського впливу в регіон.

Взаємодія через посередників, таких як Катар, може стати ключовим елементом запобігання новій повномасштабній війні на Близькому Сході, а дипломатичний тиск — останнім шансом для мирного вирішення іранської ядерної кризи.