Адміністрація Дональда Трампа знову занурила світ у тарифний хаос, і Китай виявився головною мішенню. Пекін відповів миттєво: у відповідь на нові американські мита, які досягли рекордних 125%, він ввів контртарифи на 84%, — пише The Guardian.

Попри меми із закликом “Do nothing. Win” (“Не роби нічого — переможи”), Китай не став чекати. На відміну від першого президентства Трампа, цього разу Пекін підготувався: заздалегідь розробив стратегію реагування, подав скаргу до СОТ і запустив дипломатичний наступ на Європу та Азію.

Від тарифної війни — до ізоляції США?

Спершу Китай розглядав можливість виграти, просто залишаючись осторонь, поки Трамп свариться з союзниками й обвалює ринки. Але все змінилося, коли Трамп ввів паузу на 90 днів для тарифів проти інших країн, залишивши в цільовій зоні лише Китай. Це змістило фокус із антиглобалістської риторики до персонального конфлікту: “Америка проти Китаю”.

“Цей крок Трампа ізолює Китай і створює враження, що лише він – проблема”, — відзначає видання.

У той же час офіційний Вашингтон визнає: ринок облігацій “стає нервовим”, а союзники обурені. Утім, радники Трампа спробували змінити наратив, пояснивши, що ізоляція Китаю — це “план з самого початку”.

Крихкість позиції США

Критики Трампа називають його політику “руйнівною і ірраціональною”. Зокрема, через залежність США від китайського виробництва:

• 73% смартфонів
• 78% ноутбуків
• 87% ігрових консолей — усе це поставляється з Китаю.

“Ціни на китайські товари можуть ще більше впасти, юань — девальвувати, а ЄС ризикує стати звалищем китайського надвиробництва”, — попереджає звіт Rhodium Group.

Китай веде “шахову партію” дипломатично

Китайське МЗС поширює відео: “Вибір світу — або хаос Трампа, або співпраця з Китаєм”. У Брюсселі закликають ЄС об’єднатися проти “одностороннього булінгу” США. І хоча Китай не готовий до повноцінного заміщення Америки, він уже веде переговори з Японією, Південною Кореєю, Іспанією, Францією і В’єтнамом.

• Прем’єр Іспанії Педро Санчес вдруге за два роки у Пекіні – просить інвестиції в електромобілі.
• Франція направила в березні міністра закордонних справ, але Китай залишився на позиціях підтримки Росії щодо України.
• Жан-Ноель Барро у Шанхаї не домігся поступок ні щодо війни, ні прав людини, ні Тайваню.

Азія: зона можливого союзу?

В Азії ситуація інша. Як вважає Джейант Менон (Yusof Ishak Institute, Сінгапур):

“Країни намагаються мінімізувати ризики — не від Китаю, а від США”.

Це підтверджує і Єван Файґенбаум, екс-заступник держсекретаря США:

“Вашингтон більше не є ані стандартом, ані гарантом безпеки, ані рушієм економіки. Це хаос, а не стратегія”.

США наклали тарифи не лише на Китай, а й на Японію, В’єтнам, Тайвань, Південну Корею, Камбоджу — саме з цих країн Китай тепер формує нову коаліцію.

Висновок: перемога Пекіна — не гарантована, але шанс є

Аналітик Brookings Institute Раян Гасс:

“Китай не бореться з кожною атакою Трампа — він використовує тиск, щоби просувати свої довгострокові плани: самозабезпечення, диверсифікація, інвестиції”.

Це не стратегія розгрому, а стратегія виживання з елементами наступу. Пекін не ставить за мету перемогу, але має шанс зміцнити позиції, поки США втрачать союзників.

Чому це важливо знати

Політика Трампа підриває саму структуру глобального торговельного порядку, створену США після Другої світової війни. У цьому вакуумі Китай не просто заповнює порожнечу — він трансформується у глобального гравця, здатного залучити ЄС, Азію та частково Латинську Америку.

Україна має уважно стежити за цим процесом: геоекономічне перетягування канатів може вплинути на майбутню конфігурацію стратегічних альянсів, включаючи санкції проти Росії, підтримку Заходу та фінансування відновлення.