14 травня 2025 року суд Європейського Союзу d Люксембурзі виніс рішення, яке може змінити підхід до прозорості в межах ЄС. Суд став на бік видання The New York Times, яке у 2023 році подало позов до Єврокомісії після відмови надати доступ до текстових повідомлень президентки комісії Урсули фон дер Ляєн.

Ці повідомлення були надіслані у 2021 році між фон дер Ляєн і генеральним директором компанії Pfizer Альбертом Бурлою (Albert Bourla) під час переговорів про постачання вакцин від COVID-19. The Times намагалося довести, що такі повідомлення — важливий публічний документ, адже йдеться про одну з найбільших закупівель в історії ЄС, яка передбачала постачання 1,8 мільярда доз вакцин.

Єврокомісія ж наполягала, що короткі текстові повідомлення — «нетривалі за своєю природою» і не підпадають під вимоги щодо збереження чи розкриття документів.

Суд не прийняв цю позицію. У рішенні зазначено:

«Комісія не може просто заявити, що вона не має запитуваних документів, — вона має надати переконливі пояснення, які дозволять суспільству та суду зрозуміти, чому документи не знайдено».

Суд також наголосив: «Комісія не змогла достовірно обґрунтувати, чому вона вважає, що повідомлення, надіслані в контексті закупівлі вакцин від COVID-19, не містили важливої інформації».

Справа має тривалу історію. У квітні 2021 року після публікації The Times про місячну переписку фон дер Ляєн і Бурли, німецький журналіст Александр Фанта подав перший запит на доступ до СМС-повідомлень. Йому відмовили, і омбудсмен ЄС звинуватив Єврокомісію у «неналежному управлінні» (maladministration).

У 2023 році справу до суду передало саме видання The New York Times і його тодішня брюссельська кореспондентка Матіна Стивіс-Гріднефф (Matina Stevis-Gridneff). Представники видання стверджували, що Комісія фактично заохочувала використання зникаючих повідомлень серед посадовців.

Адвокат Єврокомісії Паоло Станканеллі під час слухань у 2024 році визнав: «Я не можу сказати, до якого моменту вони [повідомлення] існували чи чи вони взагалі ще існують».

Цей судовий процес підняв фундаментальні питання про прозорість та обов’язки Єврокомісії у сфері збереження важливої для громадськості інформації.

Як наголосила адвокатка The Times Бондіне Клоостра (Bondine Kloostra): «Прозорість і доступ громадськості до урядових документів відіграють критичну роль у демократичному контролі».

Сама Урсула фон дер Ляєн, яка наприкінці минулого року розпочала другий п’ятирічний термін на посаді голови Єврокомісії, позиціонує себе як захисницю цінностей демократії та прозорості. Але критики зауважують: справа з прихованими текстами підриває її репутацію.

Комісія може оскаржити це рішення у суді вищої інстанції.

Чому це важливо знати

Це рішення створює прецедент для цифрової епохи, коли службові переписки посадовців — зокрема у месенджерах і СМС — розглядаються як публічні документи. Визнання повідомлень важливими для суспільного контролю ставить під сумнів старі підходи до збереження державної документації та може змінити практики в ЄС. Для України, яка прагне до євроінтеграції, справа демонструє нові стандарти прозорості, до яких слід прагнути.