Навіть найбагатші американці мають вищий ризик смерті, ніж деякі з найбідніших європейців, — до такого висновку дійшло нове дослідження, опубліковане в New England Journal of Medicine, пише ScienceAlert.

Дані охоплюють понад 73 тисячі осіб віком 50–85 років у період з 2010 по 2022 рік. Учасників поділили на чотири квартилі за рівнем добробуту — від найбагатших до найбідніших.

“Де ви знаходитесь у своєму суспільстві за рівнем доходу — має значення. Але також важливо, в якій країні ви живете загалом”, — каже економістка охорони здоров’я Сара Машадо з Університету Брауна.

США програють Європі на всіх рівнях доходу

У кожному з чотирьох рівнів багатства американці мали вищу смертність, ніж європейці з аналогічного квартилю. Але найбільш шокуюче:

У Франції, Німеччині та Нідерландах навіть найбідніші мали нижчу смертність, ніж найбагатші американці.

Загалом, за період дослідження:

• Найбагатші мали на 40% нижчу смертність, ніж найбідніші — в обох регіонах;
• Але всі чотири квартилі смертності в США перевищували європейські;
• Смертність у Північній та Західній Європі була на 40% нижчою, ніж у США загалом.

Чому американці вмирають раніше?

На думку авторів, причина в структурних відмінностях між США та Європою. Вирішальні чинники:

• Відсутність загального доступу до медицини;
• Більш високий рівень економічної нерівності;
• Хронічний стрес, шкідливе харчування та екологічні ризики.

“Навіть найбагатші американці не захищені від системних проблем, які спричиняють передчасну смертність”, — каже співавторка дослідження Ірен Папаніколас.

Водночас багатство, безперечно, дає переваги: кращу їжу, житло, лікування. Але:

“Воно не нівелює ефект країни. Місце проживання визначає очікуване життя не менше, ніж власний статус”, — додає Машадо.

Чому це важливо знати

Дослідження доводить: бідність у Європі — безпечніша для життя, ніж багатство в США. Це ставить під сумнів ефективність американської моделі розвитку, заснованої на індивідуальній відповідальності та ринкових механізмах охорони здоров’я.

Україна, яка зараз будує власну систему післявоєнного відновлення, має звертати увагу не лише на рівень ВВП, а й на структурні індикатори соціальної згуртованості та доступу до медицини.