Під час ключових переговорів щодо припинення війни в Україні у Туреччині Кремль вирішив не відправляти Путіна, попри відкриту пропозицію президента України Володимира Зеленського зустрітися особисто. Замість нього до Стамбулу прибув генерал-полковник Костюков — чинний глава російської військової розвідки (ГРУ), якого Велика Британія звинувачує у «використанні хімічної зброї» під час отруєння в Солсбері 2018 року.

Ігорю Костюкову 64 роки. Він очолює ГРУ з 2018 року — відразу після отруєння Скрипалів у Солсбері. У січні 2019 року британський уряд включив Костюкова до санкційного списку.

Тодішній міністр закордонних справ Джеремі Гант пояснив це тим, що ГРУ під керівництвом Костюкова «поставило невинних британських громадян під серйозну загрозу в Солсбері» через використання нервово-паралітичної речовини «Новачок».

Нагадаємо, в результаті цієї атаки постраждали колишній офіцер ГРУ Сергій Скрипаль та його донька Юлія, а також загинула 44-річна британка Дон Стерджесс, яка випадково контактувала з отруйною речовиною.

Кремль завжди заперечував причетність до отруєння в Солсбері та інших аналогічних операцій за кордоном. Однак присутність Костюкова в складі переговорної групи експерти розцінюють як свідому провокацію та демонстрацію зневаги до західних партнерів. Такий вибір представника вказує на небажання Росії вести рівноправний діалог та серйозно обговорювати питання миру. Відправлення голови спецслужби, якого Британія вважає відповідальним за терористичний акт на своїй території, — це не лише дипломатичний жест, але й спосіб підкреслити справжнє ставлення Росії до переговорного процесу.

Страх Путіна та «делегація другого ешелону»

Колишній командувач Об’єднаного хімічного, біологічного та ядерного полку Великої Британії полковник Геміш де Бреттон-Гордон заявив Mirror, що Путін параноїдально боїться замаху.

«Я не вірю, що він взагалі колись погодиться приїхати до Стамбулу, бо вважає, що може стати жертвою замаху або буде арештований за воєнні злочини», — сказав де Бреттон-Гордон.

Крім Костюкова, до складу російської делегації увійшли:

• Володимир Мединський — представник Кремля, який раніше заявляв, що Україна — це «історичний фантом»,
• генерал-полковник Олександр Фомін — заступник міністра оборони Росії,
• Михайло Галузін — заступник міністра закордонних справ РФ.

Цей склад не відповідає рівню зустрічі, вважає британський міністр закордонних справ Девід Леммі.

«Ми бачимо, що Зеленський прибув до Туреччини, готовий до реального діалогу. А Росія відправляє делегацію другого ешелону. Це очевидний сигнал», — наголошує Леммі.

Зеленський наполягає: або Путін, або нікого

Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк підтвердив, що Зеленський прибув до Туреччини лише для зустрічі з Путіним особисто — а не з його представниками. Тим часом офіційні представники НАТО, включно з головним американським дипломатом Марко Рубіо, беруть участь у паралельних переговорах із союзниками.

Аналітики зазначають, що така поведінка Путіна — ознака втрати впевненості. Цьому сприяють значні втрати армії РФ на фронті, економічна криза та падіння доходів від експорту нафти, які, за даними Міжнародного енергетичного агентства, досягли дворічного мінімуму.

Чому це важливо

Відмова Путіна особисто брати участь у переговорах говорить більше, ніж будь-які офіційні заяви Кремля. Направлення делегації на чолі з Костюковим — який перебуває під санкціями через хімічну атаку в Солсбері — це демонстративний жест, що вказує на справжнє ставлення Росії до діалогу.

Експерти відзначають, що зростаюча параноя російського керівництва пов’язана не лише з побоюваннями фізичної небезпеки, але й з ризиком юридичних наслідків за агресію проти України. Можливість арешту за воєнні злочини стає все реальнішою загрозою для Путіна на міжнародній арені.

На цьому тлі стратегія України виглядає виграшною: Зеленський, прибувши до Стамбула, демонструє готовність до конструктивного діалогу, але за ключової умови — особистої участі та відповідальності Путіна. Така позиція посилює міжнародну ізоляцію російського режиму та підкреслює, що справжньою перешкодою для миру є не Україна, а особисто Путін.