Ярослав Грицак у своїй статті для The Guardian аналізує, як Володимир Путін веде довгострокову війну проти України та Заходу.

Автор порівнює його стратегію із дзюдо, де ключовим принципом є виснаження супротивника перед остаточним ударом.

Грицак зазначає, що Україна воює в “одній із двох дійсно справедливих війн сучасності”, поруч із Боснією. Водночас, із поверненням Дональда Трампа у Білий дім, з’являється загроза “несправедливого миру”, який принесе втрати українських територій і жодних гарантій безпеки.

🔹 Путін почав готувати вторгнення в Україну ще після війни в Грузії у 2008 році.
“Слабка реакція Заходу на напад Росії на Грузію зміцнила Путіна в думці, що аналогічно світ відреагує і на агресію проти України”, – пише Грицак.

🔹 Євромайдан став каталізатором війни, але Путін давно планував каральну операцію проти України.
“Ще у 2009 році українські аналітики опублікували статтю про підготовку Кремля до війни проти України. Тоді це здавалося неймовірним, але у 2014 році все стало реальністю.”

🔹 Путін вважав, що після анексії Криму вся південно-східна Україна підніметься проти Києва.
“У Кремлі очікували «Російську весну» – масові проросійські виступи. Але вони так і не відбулися, бо українці, незалежно від мови, не хотіли війни у своїх домівках.”

🔹 Навіть після провалу плану 2014 року Путін продовжив грати у довгу.
“Ті, хто знає Путіна, кажуть, що його стратегія – це стратегія дзюдо. Він не відмовляється від мети, а просто чекає моменту, коли супротивник буде виснаженим.”

🔹 Росія ніколи не визнавала Україну незалежною державою і не припинить атак.
“Москва бачить Україну як штучний проєкт Заходу, створений для того, щоб підривати Росію. Тому мир у цьому конфлікті неможливий – лише перемир’я.”

🔹 Несправедливий мир може призвести до внутрішнього конфлікту в Україні.
“Розрив між очікуваннями українців та реальністю може спричинити революцію, яку поведуть ветерани війни. Це дасть Путіну привід для нового вторгнення – уже під приводом «стабілізації ситуації».”

🔹 Путін готується до атаки на Захід у найближчі 3-5 років.
“Якщо сьогодні ігнорувати довгострокові цілі Кремля, завтра буде пізно. Україна вже вчила цей урок – попередження про війну були, але вірити в неї не хотіли.”

Чому це важливо знати:
Нинішня ситуація нагадує події 2008 та 2014 років: світова спільнота ризикує повторити помилку умиротворення агресора. Путін не припиняє своїх планів, а лише чекає слушного моменту, коли Захід буде неготовий відповісти. Якщо Україна не отримає достатньої підтримки, новий напад стане лише питанням часу.