• визнання Криму російським;
• блокування вступу України до НАТО;
• замороження лінії фронту на нинішніх позиціях;
• встановлення міжнародного контролю (можливо американського) над територією довкола Запорізької АЕС.

На ці умови Київ готує офіційну відповідь, яку мають оприлюднити на зустрічі в Лондоні за участі представників США, України та ЄС. Там планується обговорення подальшого дипломатичного тиску на Москву та формування узгоджених позицій.

Українська позиція: Ні — обміну суверенітету на перемир’я

«Прийняття деяких ідей адміністрації Трампа може виявитися важким для Києва, оскільки Україна відмовляється визнавати, що росія має законні претензії на будь-яку її територію», — пише WSJ.

Це підтверджує незмінну позицію Києва щодо повної територіальної цілісності, включно з Кримом та Донбасом. Визнання Криму російським означало б перелом у більш ніж десятирічній політиці США, яку підтримували як демократи, так і республіканці, включно з адміністрацією Буша, Обами, Трампа (до 2020) та Байдена.

Реакції: Питання нейтралітету та західного контролю

Згідно з джерелами WSJ, одна з частин пропозиції стосується створення нейтральної зони навколо Запорізької атомної електростанції, яка може опинитися під наглядом США. Такий формат є новим у міжнародній практиці, однак передбачає часткову втрату суверенітету України над цією територією.

Контекст: Чому цей план небезпечний

1. Втрата суверенітету над Кримом — прецедент для інших конфліктів у світі.
2. Відмова від НАТО — відмова від гарантій безпеки.
3. Замороження лінії фронту — фактична легітимізація окупації.
4. Американський контроль над українською АЕС — новий рівень втручання.

Якщо ці ідеї просуватимуться як умови для припинення вогню, це означатиме перевагу російських інтересів у майбутній геополітичній архітектурі, яку формує адміністрація Трампа.

Чому це важливо знати

Ідеї Трампа не просто торкаються України — вони формують новий світовий порядок, у якому правила диктує сила, а не право. Визнання Криму російським означатиме, що агресія — це легітимний інструмент зовнішньої політики. Україна опиняється в ситуації, коли навіть союзники ставлять під сумнів її право на захист, і це потребує жорсткої дипломатичної та публічної реакції. Лондонська зустріч може стати моментом істини — як для України, так і для Заходу.