Особиста пам’ять як політичне свідчення

Книга починається з родинної історії: у 1944 році червоноармійці зґвалтували в Естонії пратітку Оксанен. Вона ніколи не одужала психологічно, ніколи не вийшла заміж і залишилась мовчазною до кінця життя. Оксанен каже:

«Для нас, естонців, 2022 рік виглядав як повтор 1940-х. Хтось натиснув кнопку “переграти”».

Воєнні злочини як повторюваний шаблон

«Те, що Росія робить в Україні, — це не нове. Це сталінські методи в сучасному виконанні», — вважає письменниця.

У книзі наведено жахливі приклади зґвалтувань та катувань, скоєних російськими військовими після повномасштабного вторгнення:

• Село біля Києва, весна 2022: солдат Михайло Романов убив чоловіка й зґвалтував його вдову на очах у дитини.
• Буча: 23-річну Каріну Єршову зґвалтували й застрелили після катувань.
• Телефонна розмова з фронту: військовий Роман Биковський телефонує дружині Ользі, яка дозволяє йому зґвалтовувати українок, «якщо з презервативом».

Мета насильства — зламати націю

У книзі детально описано, як українські військовополонені, зокрема чоловіки, зазнають сексуального насильства: електрошокери, кастрація, психологічне руйнування. Оксанен пояснює:

«Це не просто злочини. Це — знаряддя геноциду. Йдеться про знищення наступного покоління українців».

Росія — патріархальна диктатура

Оксанен наголошує: в Росії немає жінок при владі, майже відсутня політична участь жінок. Замість цього — офіційна легалізація домашнього насильства (реформа 2017 року) й мракобісна пропаганда.

«Росія — класичний приклад патріархальної авторитарної держави», — зазначає авторка.
«Там, де в Балтії жінки стають президентками й прем’єрками, у Росії жінок із політики просто викреслили».

Ідеологічна війна Кремля та вплив на Захід

Оксанен пов’язує путінізм із глобальною хвилею ультраконсерватизму. Вона вказує, що трампісти в США бачить у Москві союзника в боротьбі проти “woke”-культури, а пропаганда Кремля поширює мізогінію під виглядом «традиційних цінностей».

«Росія шукає однодумців на Заході, нав’язуючи мову ненависті як “культурну норму”».

Переслідування авторки

Оксанен відчуває наслідки своєї відкритої критики:

• її обмовляють проплачені інтернет-тролі;
• проросійські активісти зривають презентації книг;
• на неї спрямовують дезінформаційні атаки, подібні до кампаній проти Анналени Бербок.

Проте вона не відступає:

«У моєму спротиві я чую голос моєї пратітки», — завершує вона книгу.

Чому це важливо знати

Книга Same River, Twice викриває зв’язок між воєнними злочинами, мізогінією та імперським мисленням Кремля. Для України це не лише історія про окупацію, а й про спробу знищити націю через тіло — буквально.
Оксанен формулює виклик для Заходу: «Побачте Росію такою, якою вона є — і чиніть опір». Це не лише про Україну. Це про право жінок, націй і громадян жити без насильства і страху.