У промові на Європейському форумі WDR Мерц наголосив, що «жодних обмежень більше немає — ні від британців, ні від французів, ні від нас, ні від американців». Проте за словами експертів, це не змінює розкладу сил на фронті.

Ще у листопаді 2024 року західні партнери де-факто дозволили використання українською армією ракет великої дальності, таких як ATACMS і Storm Shadow/SCALP-EG. Вони вражали цілі у Ростовській області та інших регіонах Росії. Однак ці удари не змінили стратегічну ситуацію. Росія швидко зміцнила ППО і відвела свої літаки поза зону досяжності. Запаси таких ракет в Україні майже вичерпано, а нові поставки обмежені.

Виробник Storm Shadow/SCALP-EG, європейський консорціум MBDA, виробив близько 3000 таких ракет. При цьому нових замовлень і нарощування виробництва немає, що суттєво обмежує бойові можливості України. Американські ATACMS, хоча і потужні, надходять у невеликих кількостях. Україна змушена використовувати власні дрони і розробляти дешевші ракети, які мають меншу дальність і потужність, але дозволяють здійснювати масові атаки на російські об’єкти.

Щодо можливих постачань німецько-шведських крилатих ракет Taurus із дальністю до 500 км, позиція Берліну залишається невизначеною. Експерти зазначають, що навіть якби Україна отримала 50–100 таких ракет, цього було б недостатньо для зміни балансу сил. Крім того, Taurus більше не виробляються, а виробнича потужність складала лише 40–60 штук на рік.

Росія ж, за даними української розвідки, виробляє щороку близько 1200 крилатих і 600 балістичних ракет. Європа поки що не має ані виробничих можливостей, ані готовності інвестувати в масштабне виробництво, необхідне для серйозного впливу на перебіг війни.

Чому це важливо знати

Для української аудиторії ці заяви і обіцянки західних союзників мають особливе значення. Вони демонструють готовність Європи публічно підтримувати Україну, але водночас підкреслюють слабкість реальних механізмів тиску на Росію. Без нарощування власного виробництва ракет та інших видів озброєнь Україна залишається вразливою перед постійною загрозою російських обстрілів. Це ставить питання про довгострокову підтримку Києва з боку партнерів і необхідність розвитку власного військово-промислового комплексу.