Уряд канцлера Фрідріха Мерца наразі розробляє законопроєкт для посилення збройних сил, однак усі зусилля щодо набору нових військових дотепер здійснювалися виключно на добровільній основі.

Представники консервативної Християнсько-демократичної партії (ХДС) наголошують, що добровільного формату може бути недостатньо, особливо враховуючи нові плани НАТО. Депутат Томас Ерндль, член парламентського оборонного комітету, заявив, що якщо добровільний підхід не покриє «значні кадрові потреби для оборони та стримування», то буде необхідно впроваджувати «елементи примусу».

Новий формат служби передбачає реєстрацію молодих людей з потенціалом або зацікавленістю, щоб залучити їх до короткострокових контрактів. Це не є призовом, але є кроком до можливого його повернення.

Міністр оборони Борис Пісторіус (член Соціал-демократичної партії Німеччини, СДПН) у своєму виступі перед Бундестагом підкреслив, що добровільність буде застосовуватись «на початковому етапі». Водночас він наголосив, що Німеччина поки не готова до повернення обов’язкового призову через брак інфраструктури, обладнання та інструкторів.

Фалько Дросманн, представник СДПН із питань оборони, висловив упевненість, що привабливість нового формату військової служби приверне достатню кількість добровольців. Він також зазначив, що наразі Німеччина не має необхідних ресурсів для масової підготовки призовників.

Німеччина припинила обов’язковий військовий призов у 2011 році, що призвело до зменшення чисельності Бундесверу до приблизно 181 тисячі 500 осіб, що значно нижче необхідних показників. Представники військових профспілок зазначають, що країні може знадобитися до 260 тисяч вояків для виконання всіх оборонних зобов’язань.

Президент Асоціації резервістів Бундесверу Патрік Зенсбург застерігає:

«Без призову Бундесвер не зможе набрати достатню кількість солдатів, а також не буде мати стійкого цивільного населення».

Чому це важливо знати

Повернення Німеччиною обов’язкової військової служби є важливим сигналом для України та союзників. У контексті агресії Росії проти України, посилення військових можливостей провідних країн Європи може зміцнити спільну оборонну стратегію НАТО. Для української аудиторії це є ознакою активізації Заходу у протистоянні з Росією та свідченням про зростання готовності до тривалих геополітичних конфліктів.