Попри нещодавні публічні образи, Стів Беннон змінив тон щодо Ілона Маска та інших техноелітаріїв. У розмові з The Atlantic він заявив, що хоча націоналістичні популісти “не довіряють цим олігархам”, вони усвідомлюють “користь спільної роботи” над великими завданнями.

Це звучить примирливо — зважаючи на те, що ще в січні Беннон називав Маска “по-справжньому злим хлопцем”, “нелегальним паразитом” і клявся вигнати його з кола Трампа до інавгурації. Маск теж не залишився в боргу:

“Беннон добре говорить, але нічого не робить,” — написав він у лютому на X.

Союз на межі, але не розвалюється

Коаліція MAGA, яка об’єднала правих націоналістів і технопідприємців для перемоги Трампа в 2024 році, здається крихкою, але зберігається. У центрі розколу — ідеологічні суперечності:

• Націоналісти на чолі з Бенноном віддають перевагу релігійно-консервативній державі, масовій депортації та економічному протекціонізму.
• Технобагатії (Марк Андрісена, Пітер Тіль, Ілон Маск) зосереджені на прогресі в технологіях і захисті вільного ринку, навіть ціною імміграції.

Наприклад, у грудні Маск, роздратований критикою імміграційної політики, написав:

“Хто не погоджується зі мною, може просто трахнути себе в лице.”

Від “ф’южнізму” до “антівоуку”: що тримає союз?

Автор публікації, Алі Бріленд, порівнює сучасний стан правої коаліції із “ф’южнізмом 2.0” — поняттям, що виникло в 1950-х, коли в США об’єдналися традиціоналісти й лібертаріанці в боротьбі проти комунізму. Сьогодні об’єднуючою темою стала боротьба з “воук-культурою”.

“Комунізм” колись був універсальною мішенню, тепер її роль виконує “воукнесс”, — зазначає історик Девід Остін Волш.

І дійсно, саме опір усьому, що має ознаки “лівизни” чи “інклюзивності”, об’єднує ультраправих націоналістів і технобізнесменів. Маск бере участь у реалізації антивоук-наказів Трампа, зокрема в системному знищенні DEI-програм (diversity, equity, inclusion) через департамент DOGE. Мільярдер Джо Лонсдейл нещодавно написав, що “Колумбійський університет має бути зруйнований”, а Беннон прямо закликає до “чистки факультетів” у державних вишах.

Політична динаміка: кит і прилипали

Беннон заперечує аналогії з “ф’южнізмом”, заявляючи:

“F*ck ф’южнізм.”
Він порівнює техноеліти Кремнієвої долини з “апартеїдною державою”, де ключові посади займають іммігранти.

Втім, незалежно від риторики, націоналісти змушені залишатися в союзі через ресурсну перевагу технобагатіїв. Маск, наприклад, не лише має прямий вплив на адміністративну політику, а й фінансує виборчі кампанії, зокрема витратив мільйони на суддівські вибори у Вісконсині.

“Націоналісти — це політичний еквівалент риб-прилипал, які пливуть разом із китом,” — пише The Atlantic.

Спільні вороги — запорука стабільності

Попри образи, групи всередині коаліції сприймають “воукнесс” як головну загрозу і джерело згуртованості.

“Мої націоналістичні чати не переповнені ненавистю до Ілона,” — каже Джеремі Карл з Claremont Institute. “Вони вважають, що він чудово справляється.”

Поки в обох таборів є спільні вороги — ліві, інститути, DEI-програми, університети — союз залишатиметься функціональним, попри конфлікти й асиметрію влади.

Чому це важливо знати

Цей новий правий альянс формує нову модель влади в США: поєднання релігійного націоналізму й технологічного капіталізму, об’єднане війною проти “воукнессу”. Для України важливо розуміти, як цей блок приймає рішення, впливає на міжнародну політику, і хто саме фактично керує Білим домом. Зовнішньополітична лінія США все більше залежить не від державних інституцій, а від ідеологічних та фінансових союзів у середині правлячої коаліції.