Протягом останніх днів:

• міністр торгівлі КНР провів онлайн-зустріч з головним єврокомісаром з торгівлі,
• дипломати Китаю зверталися до чиновників Японії та Південної Кореї,
• Сі відвідав В’єтнам і Малайзію, закликаючи до спільного опору “односторонньому булінгу”.

У Ханої Сі закликав виступити проти “гегемонізму”, а в Куала-Лумпурі — проти “від’єднання, розриву ланцюгів постачання та тарифного зловживання”.

Водночас Вашингтон активізував пряму участь у переговорах. Дональд Трамп, який тимчасово призупинив нові “тарифи Дня звільнення”, активно тисне на союзників, щоб вони укладали торгові угоди зі США. У середу він особисто втрутився в переговори з японською делегацією у Вашингтоні.

«Сі не обов’язково прагне, щоб країни обрали Китай. Йому достатньо, щоб вони не обрали США», — коментує Джонатан Чзін із Brookings Institution.

Але відповідь країн — стримана.

• ЄС, Японія та Південна Корея дистанціювалися від риторики Пекіна, публічно наголошуючи на своїх побоюваннях щодо демпінгу китайських товарів.
• Австралія відмовилась “взяти Китай за руку”, як закликав посол КНР Сяо Цянь.
• В’єтнам, який урочисто приймав Сі Цзіньпіна, не підтримав його антипротекціоністські заяви, натомість підписав лише узагальнену заяву проти гегемонізму, яку багато хто трактує як випад проти самого Китаю через конфлікти у Південно-Китайському морі.

«Ханой намагається уникнути надто тісного зближення з Пекіном — особливо в питаннях, які можуть викликати гнів Трампа», — пояснює Нгуєн Хак Зянг з ISEAS – Yusof Ishak Institute.

На тлі погроз з боку Пекіна (зокрема тарифів на канадські продукти до 100%), багато країн побоюються як економічного тиску з боку США, так і помсти з боку КНР. Зокрема, В’єтнам пообіцяв посилити боротьбу з “торговельним шахрайством”, натякаючи на перенаправлення китайських товарів через в’єтнамські маршрути з метою обходу американських тарифів.

Китай також використовує мікси “батога і пряника”, намагаючись:

• з одного боку — демонструвати “глибоку дружбу”,
• з іншого — проводити військові навчання (як-от стрільби у Тонкінській затоці біля В’єтнаму).

Проблема для Сі — втрата довіри. Попри критику Вашингтона, Пекін сам роками практикував примусову економіку, щедро субсидував власні компанії, порушував правила міжнародної торгівлі й втручався у внутрішні справи партнерів.

«Китай не заповнює вакуум довіри, який залишили США — він просто пропонує полегшення від шокової терапії Трампа», — підсумовує Роррі Деніелс із Asia Society Policy Institute.

🔷 Чому це важливо знати:

Дипломатичний наступ Китаю на тлі торговельної кампанії Трампа свідчить про нову фазу глобального економічного протистояння, де країни Азії, Європи й Океанії опиняються між двома полюсами сили. Наразі жоден із таборів не здобув переконливої переваги: союзники Вашингтона не хочуть втратити доступ до китайських ринків, але і бояться потрапити під санкційний тиск США. Це створює ситуацію “дипломатичного балансування”, яка буде визначальною для торгової архітектури наступного десятиліття.