Про це в інтерв’ю WELT заявив професор Мохсен Мілані (Mohsen Milani) — директор Центру стратегічних і дипломатичних досліджень при Університеті Південної Флориди (University of South Florida), один із провідних аналітиків з іранської політики у США.

«Осі спротиву» більше немає

За словами Мілані, Іран зазнав трьох стратегічних ударів після 7 жовтня 2023 року:

• ГАЗА: ХАМАС (Hamas) — найменш важлива і найбільш проблемна для Ірану організація — зазнала нищівної поразки. Її зв’язки з шиїтською республікою завжди були ідеологічно крихкими, адже ХАМАС належить до сунітського руху «Брати-мусульмани».
• СИРІЯ: Після повалення режиму Башара Асада в Дамаску владу захопили ісламісти, які відверто вороже налаштовані до Ірану. Тегеран втратив свій стратегічний коридор до Лівану.
• ЛІВАН: Військовий потенціал «Хезболли» (Hezbollah) значно ослаб. Це найбільша втрата з погляду іранського регіонального впливу.

Попри це, Іран не відмовився від амбіцій. Сьогодні він переспрямовує зусилля на дипломатію — налагодження контактів із Саудівською Аравією, ОАЕ, Китаєм, а також військово-політичну координацію з Росією.

«Сирія вже не належить Ірану»

Мілані визнає: попередній рівень контролю Ірану над Сирією втрачено. Але залишається «інфраструктура впливу» — від інвестованих мільярдів у релігійні школи для шиїтів до десятиліть тісної співпраці з сирійськими спецслужбами. Особливо — в прибережних районах, де мешкають алавіти.

«Падіння Асада — для Ірану те саме, що для США було падіння шаха у 1979 році», — зазначає Мілані.

Хусити — найефективніший союзник

Єменські хусити виявились несподівано автономними, витривалими й ефективними. Іран вклав у них значно менше, ніж у Сирію чи Ірак, але отримав непропорційно велику вигоду — точку впливу на Аравійському півострові й важіль тиску на Саудівську Аравію.

Тепер, у контексті дипломатичної відлиги між Тегераном і Ер-Ріядом, Іран, за словами Мілані, може використати вплив на хуситів для сприяння перемир’ю.

Палестинський фронт і провал 7 жовтня

Атака ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року була, за словами Мілані, «терористичним актом і стратегічною катастрофою». Вона ослабила не лише ХАМАС, але й сам Іран.

Наразі немає доказів, що Тегеран знав точні плани, час або формат нападу. Але навіть часткова обізнаність не рятує ситуацію — палестинська політика Ірану зазнала серйозного удару.

Втім, режим аятол вважає підтримку Палестини моральним та релігійним обов’язком, підкріпленим заявами верховного лідера Ірану Алі Хаменеї (Ali Chamenei).

Імперія, яка надто розрослась

«Поворотний момент імперії — коли вона надто розширює свою владу», — пише Мілані у своїй книзі Iran’s Rise and Its Geostrategic Rivalry With the US in the Middle East.

На думку експерта, Іран витратив мільярди доларів на підтримку проксі-груп у регіоні, але отримав лише тимчасове визнання й нестійку безпеку. Ця система більше не функціонує.

Чого хоче Іран від нової угоди

Іранські переговори зі США наразі зосереджені виключно на ядерному питанні. Основні вимоги Тегерана:

• жодної відмови від збагачення урану (цю вимогу США висувають ще з 1990-х, її вважають неприйнятною);
• гарантії від нападу на ядерні об’єкти з боку Ізраїлю чи американських союзників;
• відмова США від політики зміни режиму одразу після угоди.

«Іран не хоче війни. Але якщо буде атакований — він відповість. І тоді можливе все», — попереджає Мілані.

Можливий дипломатичний прорив?

Мілані висловив стриманий оптимізм, що президент Дональд Трамп (Donald Trump) не зацікавлений у війні, попри риторику. Навпаки, як колись Ніксон щодо Китаю, він може стати тим, хто укладе ядерну угоду з Іраном, не втративши обличчя.

Чому це важливо знати

Головне послання Мілані — Іран ослаблений, але не безсилий. Будь-який військовий удар по ньому призведе до ескалації, яку вже не вдасться стримати. У контексті нових перемовин, роль США, Ізраїлю, хуситів і всього шиїтського поясу Близького Сходу набуває критичного значення. Це потенційна точка запуску великої війни або великого компромісу.