Як пише Politico у партнерському матеріалі для Welt, саме Курілла став неформальним архітектором силової стратегії США в регіоні.

Хто такий генерал «Горила»

Генерал Майкл Ерік Курілла — ветеран війни в Іраку, тричі поранений у бою, відзначений Бронзовою зіркою за керівництво підрозділом під обстрілом у 2005 році. У військових і політичних колах США він відомий як «Горила» — за прямолінійність, фізичну статуру та непохитність позиції.

За словами одного з колишніх чиновників Пентагону:

«У нього є вигляд генерала, якого хочуть бачити і Геґсет, і Трамп. Він великий хлопець, мускулистий, з тим самим ‘смертоносним’ виглядом, який вони шукають».

Безпрецедентні повноваження від Трампа

Міністр оборони США Піт Геґсет, який публічно обіцяв обмежити вплив генералів і посилити цивільний контроль, на практиці передав Куріллі надзвичайну владу. За інформацією чотирьох джерел Politico — колишнього й нинішнього чиновників оборонного відомства, дипломата та особи, знайомої з ситуацією, — майже всі вимоги Курілли були виконані.

Серед реалізованих пропозицій:

• Направлення другого авіаносця до регіону (вперше за кілька місяців)
• Перекидання винищувачів F-22, F-35 та F-16
• Розгортання додаткових систем ППО

«Коли високопоставлені військові представляють себе жорсткими та войовничими, Геґсет легко переймається їхньою точкою зору», — зазначає колишній чиновник Пентагону.

Курілла заявив минулого тижня на слуханнях у Конгресі, що підготував для Геґсета й президента Трампа «широкий спектр варіантів» щодо запобігання розробці Іраном ядерної зброї.

Конфлікт у Пентагоні чи злагоджена гра?

Джерела Politico стверджують, що позиція Курілли щодо нарощування військової присутності суперечить поглядам голови Об’єднаного комітету начальників штабів генерала Дена Кейна та головного стратега Пентагону Елбріджа Колбі, які закликали до обережності щодо надмірного залучення на Близькому Сході.

Водночас офіційний представник Пентагону заперечує розбіжності:

«Між Куріллою та Кейном абсолютно немає розбіжностей. Вони працюють пліч-о-пліч».

Речник міністерства оборони Шон Парнелл додав:

«Міністр Геґсет надає всім своїм бойовим командирам однакові повноваження, децентралізуючи командування та використовуючи їхній практичний досвід».

Особисті зв’язки з президентом

За інформацією джерел, Курілла має більше контактів з президентом, ніж більшість інших генералів. Його близькість до Майка Волтца — колишнього радника з національної безпеки та номінанта на посаду посла США в ООН — додатково посилює його вплив.

Важливо, що Курілла наближається до завершення своєї каденції як голови CENTCOM, що може робити його менш стриманим у просуванні жорсткої лінії щодо Ірану.

«Він не соромиться доносити це безпосередньо до своїх цивільних начальників», — каже один із дипломатів. «Геґсет знову й знову стає на його бік».

Стратегічний талант переконання

Попри репутацію прямолінійного військового, Курілла вражає співрозмовників стратегічним мисленням.

«Він надзвичайно стратегічний і переконливий, коли йдеться про те, що CENTCOM може досягти з відповідними ресурсами»,

— зазначає Ден Шапіро, який до січня був головним відповідальним за Близький Схід у Пентагоні.

«Це було справедливо за адміністрації Байдена. А тепер, можливо, ще більше».

Білал Сааб, який працював у Пентагоні під час першої адміністрації Трампа, вважає, що вплив Курілли пов’язаний радше з природою його посади в кризовий час:

«Це мало пов’язано з самим Куріллою. Ні в Пентагоні, ні в Раді національної безпеки немає опору переміщенню ресурсів для захисту військ і персоналу в регіоні».

Що це означає для України

Активізація США на близькосхідному напрямку може мати критичні наслідки для України:

1. Розпорошення ресурсів — перекидання авіаносців з Тихоокеанського флоту та додаткових сил до Перської затоки означає менше доступних резервів для підтримки європейських союзників.
2. Зміна пріоритетів — попри офіційну стратегію протидії Китаю, адміністрація Трампа фактично повертається до близькосхідної парадигми, що може послабити увагу до російської загрози.
3. Нова військова доктрина — зростання впливу «яструбів» на кшталт Курілли може означати більшу схильність США до превентивних ударів, але водночас — і меншу готовність до тривалої підтримки союзників у затяжних конфліктах.

Генерал Курілла уособлює нову реальність американської зовнішньої політики — пряму, силову, орієнтовану на швидкі рішення. Для України критично важливо, щоб ця трансформація не призвела до остаточного перенесення фокусу Вашингтону з європейського театру на близькосхідний. Адже війна на два фронти — з Іраном і за підтримку України — може виявитися надто амбітною навіть для найпотужнішої військової машини світу.