Публікація документів Міністерством юстиції США щодо Джеффрі Епштейна викликала хвилю критики з обох політичних таборів. Вміст першої партії файлів виявився таким, що вже був відомий громадськості, без нових суттєвих викриттів. Це розчарувало як демократів, так і республіканців.

Що сталося?
Міністр юстиції Пем Бонді анонсувала, що документи міститимуть “багато імен та польотних журналів”. Але опубліковані матеріали, які в четвер з’явилися на сайті Мін’юсту, виявилися переважно архівними даними, які вже циркулювали у відкритому доступі.

Розголосу додав той факт, що перед офіційною публікацією документи отримала група консервативних блогерів та активістів, які демонстрували біндери з написом “The Epstein Files: Phase I” під час відвідування Білого дому. Це викликало хвилю обурення та звинувачення у використанні справи як політичного шоу.

Реакція політиків та громадськості

• Республіканка Анна Поліна Луна назвала випуск файлів “повним розчаруванням” і закликала “надати інформацію, яку ми просили”.
• Демократ Джаред Московіц заявив, що ситуація з файлами “об’єднала лівих і правих у критиці”.
• Активістка Лора Лумер, прихильниця Трампа, написала, що “американці не можуть довіряти цим документам”, оскільки їх публікували через “проплачених, політично заангажованих блогерів”.
• Редактор MeidasTouch Рон Філіпковскі: “Вони перетворюють все на клоунаду”.
• Актор Кевін Сорбо: “Наш уряд використав дітей-жертв трафіку як піар-хід”.

Що відомо про самі файли?
У них немає “списку клієнтів”, на який чекала громадськість. Деякі матеріали підтверджують відомі раніше факти, але не містять сенсаційних викриттів щодо впливових осіб, пов’язаних із Епштейном.

Що буде далі?
Генпрокурор Бонді наказала директору ФБР Кашу Пателю передати “повні й невідредаговані файли Епштейна” до її офісу до ранку 28 лютого. Пател відповів, що “ФБР більше не буде приховувати документів”, і “якщо щось було приховано, ми це знайдемо”.

Чому це важливо знати
Публікація файлів могла стати моментом істини, але замість цього викликала ще більше питань щодо прозорості роботи влади. Невизначеність залишається: чи отримає громадськість реальні матеріали, чи справа Епштейна й надалі буде об’єктом політичних ігор?