Чому Путін летів на Аляску

Путін подолав 9-годинний переліт з Москви на Аляску для зустрічі з президентом США Дональдом Трампом минулого місяця, щоб уникнути додаткових санкцій. За словами колумністки Foreign Policy Агати Демаре, російський диктатор шукав економічний порятунок — послаблення існуючих санкцій або навіть вигідні американські інвестиційні угоди.

«На відміну від враження, яке російський лідер намагається створити, час далеко не на його боці», — зазначає експертка з геоекономіки Європейської ради з міжнародних відносин.

Реальний стан російської економіки

Економіка РФ ледь уникнула технічної рецесії у другому кварталі 2025 року. Після падіння на 0,6% у першому кварталі — вперше з початку повномасштабної війни — зростання становило лише 0,1%. Це означає, що без урахування військового виробництва, яке продовжує зростати, цивільний сектор російської економіки вже перебуває в рецесії.

Криза особливо помітна в автомобільній галузі — надійному індикаторі споживчих настроїв. За перше півріччя 2025 року продажі нових автомобілів обвалилися майже на 30% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Промислове виробництво також скорочується: індекс менеджерів із закупівель S&P Global для російської промисловості в липні опустився до 47 пунктів — найнижчого рівня з березня 2022 року. Показник нижче від 50 свідчить про згортання ділової активності.

Банківська криза на порозі

Російські банки стикаються з різким зростанням проблемних кредитів. У ВТБ, другого за величиною банку Росії, рівень непогашення за всіма позиками фізичним особам зріс на 32% з початку року. Загальні показники прострочення залишаються низькими, але це оманливо — росіяни часто домовляються про відстрочку з банками замість прямого дефолту.

У травні Центральний банк РФ попередив, що ризик краху ринку нерухомості досяг найвищого рівня за майже 10 років спостережень. Ціни на нове житло в центрі Москви за рік до липня зросли майже на чверть — втричі вище інфляції. Росіяни беруть іпотеку на рекордні 26 років, що свідчить про фінансову напругу.

Корпоративний сектор у кризі

13 із 78 найбільших російських небанківських компаній не можуть обслуговувати свої борги — вдвічі більше, ніж минулого року. При процентних ставках у 18% через високу інфляцію важко уявити, як фірми можуть одночасно обслуговувати борги та залишатися на плаву.

Банкіри обговорюють варіанти порятунку з російським урядом. ВТБ побачив падіння чистого процентного доходу приблизно вдвічі за перше півріччя. Остання рекапіталізація трьох невеликих банків у 2017 році коштувала понад 24 мільярди доларів — близько половини нинішнього розміру ліквідних резервів Фонду національного добробуту.

Загроза втрати індійського ринку нафти

У серпні адміністрація Трампа ввела додатковий 25-відсотковий тариф на Індію через її закупівлі російської нафти. Індія стала найбільшим покупцем російської нафти — 1,8 мільйона барелів на день, що приносить РФ близько 40 мільярдів доларів на рік.

Кремль готується до найгіршого сценарію, коли Нью-Делі зупинить імпорт через побоювання ескалації суперечки зі США. Китай не бажає збільшувати імпорт, щоб уникнути надмірної залежності від російських фірм. Україна вивела з ладу до 20% російського виробництва палива далекобійними ударами по нафтопереробних заводах та трубопроводах.

Додаткові удари по нафтовому сектору

Російська нафтова галузь, яка забезпечує третину бюджету Кремля, зіткнулася з двома додатковими ударами.

• Ціна на російську нафту Urals впала більш ніж на 20% з початку січня.
• Російський рубль суттєво зміцнився щодо долара з початку року, що додатково знижує нафтові доходи після конвертації в місцеву валюту.

Для поповнення державної скарбниці Кремль повертається до старої тактики. Вартість приватних активів, вилучених у компаній та осіб, потроїлася за останні 12 місяців і досягла 50 мільярдів доларів з початку війни. У червні московський суд постановив націоналізувати другий за величиною аеропорт Росії «Домодєдово», звинувативши власників у змові проти Росії через наявність іноземних паспортів.

Чому це важливо знати

Економічна криза в Росії відкриває для України та її союзників стратегічне вікно можливостей. Вперше з початку повномасштабного вторгнення Кремль стикається з реальною загрозою колапсу цивільної економіки — скорочується виробництво, банки на межі кризи, енергетичний сектор під ударом.

Саме економічний тиск, а не військові невдачі, змусив Путіна летіти на Аляску шукати порятунку у Трампа. Це підтверджує: санкції працюють, і зараз найгірший час їх послаблювати. Кожен додатковий місяць санкційного тиску наближає момент, коли Кремль буде змушений піти на реальні переговори щодо України.

Для України це означає, що тиск партнерів на російську економіку залишається одним з найефективніших інструментів підтримки. Поки Путін боїться економічного краху більше, ніж військових поразок, санкції залишаються головним важелем впливу на його рішення щодо війни.