Внаслідок нового законодавства понад 11 мільйонів американців втратять доступ до медичного страхування, тисячі сільських лікарень припинять роботу, мільйони залишаться без продуктових талонів, а освітні послуги для дітей із малозабезпечених родин та з інвалідністю будуть урізані.

І все це — заради збереження податкових пільг для багатих і розширення системи імміграційного контролю. При цьому новий закон суттєво збільшить дефіцит бюджету — тобто йдеться не про «фіскальну відповідальність», а про ідеологічне руйнування соціальної держави.

1989 рік: коли американці ще змушували політиків відступити

Останній випадок, коли партія втратила політичні позиції через непопулярний закон, стався в 1989 році. Тоді, після ухвалення Закону про катастрофічне покриття Medicare, який передбачав нові податки на старших американців задля розширення медичного захисту, суспільний спротив був миттєвим і жорстким.

Тодішній голова Комітету Палати представників з податків Ден Ростенковскі став символом поразки: його буквально переслідував натовп літніх виборців, які стукали по вікнах його автомобіля, викрикували «Брехун!» і блокували рух. Через кілька місяців закон був повністю скасований — Палата представників проголосувала 360 проти 66, а Сенат одноголосно (99—0) підтримав скасування. І це попри те, що закон мав двопартійну підтримку і підпис Рональда Рейгана.

Що змінилося з 1989 року

1. Гіперполяризація та медійна фрагментація

За словами історика Джуліана Зеліцера з Прінстонського університету, нинішня політична система США втратила здатність до реакції. Навіть найрадикальніші рішення не викликають масових протестів чи значних електоральних наслідків. Основні причини:

• Короткий медійний цикл: увага громадськості не тримається на одному сюжеті довго.
• Поляризація: виборці все рідше змінюють політичні вподобання, навіть коли політика шкодить їхнім інтересам.
• Інформаційний шум: складно донести складну тему до виборця на тлі безперервного новинного потоку.

2. Зсув у культурі сприйняття держави

З 1980-х років республіканці послідовно атакують концепцію «великої держави». Навіть демократи прийняли частину цієї риторики — у 1996 році Білл Клінтон проголосив: «Ера великого уряду завершена». У результаті:

• Більшість громадян сприймають соціальну політику як підозрілу або марнотратну.
• Навіть ті, хто отримує вигоду від програм Medicaid чи SNAP, не завжди розуміють, що саме їх скорочують.

Чому Трампу це зійде з рук

Хитрий дизайн закону

Республіканці вивернули структуру закону на свою користь. Нові соціальні скорочення введені із затримкою — більшість найболючіших змін набудуть чинності після проміжних виборів 2026 року. Це тактика, яка дозволяє уникнути миттєвого народного гніву, на відміну від подій 1989 року, коли податки підвищувалися відразу, а вигоди затримувалися.

Перевага правих у медіабитві

Зеліцер зауважує: праві медіа в сучасній Америці мають суттєву перевагу у формуванні інформаційного поля. Це дозволяє:

• Поширювати хибні наративи про «шахрайство у системі допомоги».
• Пояснювати соціальні скорочення як «боротьбу з залежністю».
• Переадресовувати вину: звинувачувати демократів або «глибинну державу».

Де слабкість демократів?

На відміну від консерваторів, демократи:

• Не мають єдиного медіаполя для швидкої мобілізації підтримки.
• Не сформулювали нову візію соціальної держави, здатну резонувати з сучасним виборцем.
• Сподіваються, що «факти говорять самі за себе» — але у 2025 році це вже не працює.

Як пише Зеліцер:

«Демократи можуть виявити, що вони боролися в битвах 2025 року з інстинктами 1989 року і втратили будинок, який побудували Рузвельт та Джонсон».

Чому це важливо знати

Для України, яка спостерігає за США як прикладом демократичної стабільності та лідера допомоги, криза відповідальності у Вашингтоні — тривожний сигнал. Якщо в найбільшій демократії світу непопулярні, шкідливі рішення не викликають жодної політичної реакції — це ослаблює глобальний авторитет демократії як політичної системи.

Крім того, економічна політика США впливає на міжнародну допомогу, включно з підтримкою України. Якщо держава, яка витрачає мільярди на імміграційний контроль, знищує соціальні програми без політичних наслідків, то скорочення підтримки закордонним союзникам може відбутися ще легше.

Зрештою, теза про «уряд як ворога народу», яка перемогла в США, може бути імпортована в інші країни, де популісти спробують повторити успіх. Українцям варто уважно спостерігати — і вчитися не лише на американських перемогах, а й на їхніх прорахунках.