Нові дані, опубліковані в Nature Communications, показують, що регіон удару астероїда, який знищив динозаврів 66 мільйонів років тому, став осередком відновлення життя — завдяки потужній гідротермальній системі, що живила океан сотні тисяч років.
Про це повідомляє Університет Техасу в Остіні, пише Phys.org.

Удар — і джерело поживних речовин

Після падіння астероїда, що утворив кратер Чиксулуб у Мексиканській затоці, гідротермальна активність під морським дном запустила уникальний екосистемний процес, який живив океан хімічними елементами.

«Глобальний океан відновлювався після удару поступово, але в регіоні Чиксулуба процес був іншим — через постійну гідротермальну активність», — пояснює головна авторка дослідження Хонамі Сато з Університету Кюсю (Японія).

За словами професора Шона Ґаліка з Техаського університету, який у 2016 році очолював бурову експедицію на місце падіння, життя повернулося до кратера вже за кілька років, і це було лише початком тривалого біологічного відновлення.

Осмій — слід від астероїда, що живив планктон

Ключовим елементом дослідження став осмій — рідкісний метал, чия ізотопна сигнатура характерна для астероїдного матеріалу. Вчені виявили, що цей осмій вивільнявся з розплавлених масивів ударного матеріалу, похованих на кілька кілометрів під дном, через гідротермальні джерела.

Як саме?

• Гарячі флюїди піднімалися до поверхні через тріщини.
• Осмій та інші елементи виносились у океан.
• Зі зниженням температури осаджувалися у морському мулі.

Вивчаючи 829 метрів кернів, витягнутих з кратера під час міжнародної експедиції, дослідники виявили, що тривала присутність осмію збігалася з фазою біологічного розквіту — зокрема планктону, який зазвичай зустрічається в умовах підвищеного рівня поживних речовин.

Коли осмій зник — біосфера знову змінилася

Після припинення викидів осмію, відбулося зниження рівня біологічної продуктивності. Це видно з різкої зміни складу планктону, який перейшов від форм, що люблять багаті на поживні речовини середовища, до видів, які виживають у бідному океані.

«Це означає, що екосистема більш не живилася гідротермальною системою. Але сама система продовжувала існувати — просто глибше під осадовими шарами», — зазначає співавтор Стівен Ґодеріс з Університету Брюсселя.

Погляд у космос: гідротермальні системи й життя на інших планетах

Шон Ґалік, співкерівник Центру досліджень життєпридатності планет UT, каже, що дослідження Чиксулуба може мати планетарне значення. Воно доводить, що навіть найбільші катастрофи можуть створювати умови для життя, а не лише знищення.

«Ми все більше розуміємо, що імпакт-генеровані гідротермальні системи — не просто геологічна цікавинка, а можливе джерело життя», — підсумовує Ґалік.

Чому це важливо знати

Чиксулуб — не лише символ масового вимирання, а й приклад відновлення життя завдяки хімічній та термальній енергії. Це відкриває перспективу пошуку життя в інших частинах Сонячної системи — наприклад, під кригою Європи чи Енцелада, де ударні кратери й гідротермальні джерела можуть бути аналогами Чиксулуба.
Для науки це також нагадування, що життя надзвичайно стійке — і здатне прорости навіть у центрі апокаліпсису.