Як Трамп зраджує союзників заради Путіна

Раджа Мохан, колумніст Foreign Policy і колишній член Ради національної безпеки Індії, аналізує наслідки політики Трампа. Президент США тисне на Зеленського, вимагаючи поступитися територіями в обмін на мир невизначеної тривалості. Одночасно він змушує європейських союзників погодитися з цим рішенням і ще й оплатити його.

Для Азії це тривожний сигнал: якщо Америка так легко здає Україну, чи залишиться вона надійним гарантом безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні? Особливо коли йдеться про протистояння з Китаєм, який значно потужніший за Росію.

Чому азійські країни в паніці

На відміну від Росії, розташованої на околиці Європи та в Азії, Китай — у самому серці Азії. Він має довгі сухопутні кордони та спільні стратегічні води з багатьма державами регіону. Потужність Китаю в Азії значно перевищує можливості Росії в Європі.

Якщо Москві дозволять силою захопити території без наслідків — і навіть отримати в подарунок додаткові землі, як пропонують Трамп і його спецпредставник Стів Віткофф — сусіди Китаю побоюються аналогічної тактики. Тайвань, який вже відчуває тиск після поглинання Китаєм Гонконгу, опинився в особливій небезпеці.

«Мирна угода в Україні, яка винагороджує російську «анексію», майже напевно заохотить китайську агресивність», — попереджає автор статті.

Як Японія та інші союзники опинилися в пастці

У червні 2022 року на діалозі Шангрі-Ла Кісіда заявив: «Україна сьогодні може стати Східною Азією завтра». Японія не просто підтримала Захід — вона стала активним учасником опору Росії. Токіо разом з Австралією, Новою Зеландією та Південною Кореєю приєдналися до саміту НАТО в Мадриді 2022 року.

Тепер це рішення виглядає помилковим. Розворот Трампа залишає цю «азійську четвірку» (AP4) беззахисною та підкреслює нестабільність американських геостратегічних фантазій.

Натомість Китай, Індія та більшість країн Південно-Східної Азії, які уникали прямого засудження російського вторгнення, тепер можуть стверджувати, що їхня обережність була виправданою.

Чому Трамп може повторити український сценарій з Китаєм

Трамп живе ілюзією, що Росія та Китай — «природні вороги», яких штучно зблизив Байден. План простий: розірвати альянс Москви та Пекіну, домовившись з кожним окремо. Президент США впевнений у своїй здатності «подружитися» із Сі Цзіньпіном — і готовий пожертвувати азійськими союзниками заради цієї химерної ідеї.

Європа вже бачить, як це працює: Трамп домовляється про долю України напряму з Путіним, ігноруючи союзників. Мало того — він змушує європейців не просто проковтнути капітулянтську угоду, а ще й заплатити за неї. Для Азії це ще небезпечніше. В Європі є НАТО та ЄС — інституції, які пом’якшують удар. Азійські союзники США покладаються на двосторонні угоди — коли Вашингтон їх зрадить, захисту не буде взагалі.

Індія в пастці: між Трампом, Путіним і Китаєм

Нью-Делі сподівалося, що Трамп послабить зв’язки Москви з Пекіном — адже Індія роками попереджала, що західний тиск штовхає Росію в обійми Китаю. Але реальність виявилася гіршою: американсько-російське потепління не дає Індії жодних переваг.

Навпаки — Вашингтон грає в подвійні стандарти. Трамп атакує Індію за купівлю російської нафти, але мовчить про Китай, який купує не менше. Це лицемірство, але не найгірше. Справжня проблема: Трамп намагається одночасно «подружитися» і з Путіним, і з Сі Цзіньпіном. Для Індії, затиснутої між Китаєм на сході та Пакистаном на заході, це катастрофічний сценарій — Америка більше не противага, а ще один непередбачуваний гравець.

Чому це важливо знати

Трамп створює світовий прецедент: захопив чужу землю — отримай її в подарунок. Це не просто зрада України — це запрошення до нових війн по всій планеті. Китай уважно спостерігає: якщо Путіну дозволять залишити награбоване, чому б не спробувати з Тайванем?

Україна воює не лише за себе. Українська боротьба — це тест для всього демократичного світу. Програє Україна — програє принцип, що кордони не можна змінювати силою. Виграє — і агресори по всьому світу знатимуть: напад має ціну.

Азійські союзники США вже роблять висновки. Японія, Південна Корея, Австралія починають розуміти: покладатися на Америку більше не можна. Вони терміново шукають власні шляхи захисту — збільшують оборонні бюджети, створюють регіональні альтернативи у ділянці безпеки.