Від скандального аукціону до нової спроби продажу

Історія почалася у березні 2024 року зі скандального аукціону на оренду ринку з початковою ціною 2,5 мільйони гривень на місяць. Виникли підозри про заздалегідь визначеного переможця, ресторатор Євген Клопотенко звернувся до Кличка, і аукціон скасували.

Наприкінці 2024 року робоча група КМДА вирішила передати Житній в оренду без права викупу. Клопотенко наполягав на державно-приватному партнерстві, щоб ринок залишався комунальним. У січні 2025-го Київрада несподівано зареєструвала проєкт рішення про продаж з умовою: якщо за три роки покупець не впорається, місто викупить назад.

4 грудня 2025 року депутати зняли питання з порядку денного через суспільний розголос та обурення мешканців. Однак за інформацією Дмитра Перова, 18 грудня питання повернуть на розгляд, а «локомотивом прийняття рішення» стане депутат від Подолу Валентин Мондриївський.

Охоронний статус без юридичної сили

30 липня 2025 року директорка Департаменту охорони культурної спадщини міста Марина Соловйова внесла ринок до переліку щойно виявлених об’єктів. Це надало будівлі попередній охоронний статус. У вересні 2025-го Житній офіційно став об’єктом культурної спадщини, але остаточне рішення залишається за Міністерством культури.

Проблема — в деталях документації. Активіст Дмитро Перов звертав увагу, що до облікової документації включили абзац про можливість «коригування» предмету охорони під час реставрації. Це означає, що елементи ринку можна визнати аварійними й замінити або переробити.

У грудні 2025-го експертна комісія Мінкульту рекомендувала внести Житній до Держреєстру, але офіційний наказ міністерства досі відсутній. За словами Перова, чиновників здивувала саме ця «варіативність» предмету охорони. Крім того, проєкт договору купівлі-продажу не передбачає обов’язку щодо реставрації пам’ятки та укладення охоронного договору, що суперечить законодавству.

Чому Житній важливий для Києва

Житній ринок відомий ще з XV століття як головний торговий центр міста. 10 квітня 1919 року тут відбулося Куренівське повстання. Сучасна будівля 1980 року, створена архітекторами Оленою Моніною, Володимиром Штольком та Борисом Бернарським, є зразком радянського ультрамодернізму.

Особливу цінність становить монументальне металеве панно на фасаді роботи художниці Ірини Перової — рідкісний приклад синтезу мистецтв в українській архітектурі. Площа комплексу перевищує 11 тисяч квадратних метрів, розташований він у центрі Подолу на вулиці Верхній Вал, 16. Це один з небагатьох функціонуючих історичних ринків столиці.

Що відбудеться 18 грудня

На сесії Київради 18 грудня депутати можуть проголосувати за продаж Житнього ринку. За наявною інформацією, вже є мінімальна кількість голосів для ухвалення рішення. Дмитро Перов припускає, що покупцем стане ресторатор Ігор Тинний або пов’язана з ним компанія — той самий інвестор, який оновив Бессарабський ринок.

10 грудня 2025 року Бессарабка відкрилася після ремонту з інвестиціями 3,5 мільйона доларів у новому форматі «ринок плюс фудмарт». Міська влада розглядає цей проєкт як успішний приклад модернізації. Водночас громадські активісти побоюються, що Житній може втратити автентичність та перетворитися на комерційний простір.

Окремою проблемою є проєкт рішення депутатки Ганни Старостенко про усунення тоталітарних символів з публічного простору. Він передбачає демонтаж елементів панно на Житньому ринку — тих самих, які входять до предмету охорони пам’ятки.

Чому це важливо знати

Доля Житнього ринку — це питання не лише про збереження однієї будівлі, а про принципи охорони культурної спадщини в Києві. Можливість «коригування» предмету охорони під час реставрації створює прецедент для інших пам’яток. Продаж без обов’язкового охоронного договору може призвести до втрати історичних елементів, навіть якщо будівля формально матиме статус пам’ятки. Рішення 18 грудня покаже, чи враховує міська влада позицію громади та експертів-пам’яткоохоронців.

Джерела: Голова Громадської ради при КМДА