Дитинство у злиднях та шлях до комунізму

Яків Дробот народився у 1902 році у селі Великий Хутір Драбівського (наразі Золотоніського) району Черкаської області. Хлопець ріс у дуже бідній родині, яка мала менш ніж два гектари землі — надто малий наділ, щоб забезпечити сім’ю з чотирьох людей.

Батько Якова — Олександр Дробот — був побожною людиною, його навіть називали «святим чоловіком». Втім, він одним із перших записався в комітет незаможних селян — організацію бідняцьких верств населення, що займалася розподілом конфіскованого майна та вилученням надлишків у заможних селян для потреб держави.

Створення колгоспу «Незаможник»

У 1920-х роках Яків пішов служити до Червоної армії. Звідти він повернувся додому з новими переконаннями — більшовицькими, і взявся формувати колгосп. «Незаможник» став можливістю для їхньої сім’ї вижити. Станом на 1929 рік у складі колгоспу було вже 22 родини, а Яків став його головою.

Після перших років добровільного вступу Дробот отримав наказ про проведення суцільної колективізації. До селянських хат почали приходити «активісти» — групи людей, відповідальних за «переконання». Господарів били та розвалювали піч, або зачиняли в сільській конторі на всю ніч, змушуючи написати заяву на вступ до колгоспу.

Кількість колгоспників різко збільшилася. У «Незаможнику» з’явилося 110 коней, у стайнях стояли 40 волів і 64 корови. Колгосп обробляв 484 гектари землі.

Як Дробот рятував людей під час Голодомору

Яків Дробот намагався одночасно звітувати про виконання вимог і залишати частину продовольства для місцевих. У 1932 році в колгоспі «Незаможник» відчувалась нестача харчів, проте ситуація відрізнялася від сусідніх сіл, де був гостріший голод.

За даними місцевих свідчень, у період Голодомору у Великому Хуторі жило близько трьох тисяч людей. Зафіксовано приблизно 200 смертей — переважно це були жителі інших населених пунктів, які прийшли в село в пошуках харчів.

За час голоду всі члени колгоспу «Незаможник» вижили. Дробот не допускав повного вилучення харчів із господарства. Його бригадири щоранку обходили село й доповідали про тих, хто найбільше потребує їжі.

Методи порятунку односельців

Частина зерна залишалася прихованою для потреб колгоспників. Крім зерна, у колгоспі вирощували овочі, зокрема огірки; насіння сушили і використовували для приготування їжі. Яків також не допустив обшуків односельців — вигнав буксирну бригаду із села.

Взимку 1932 року колгосп повідомив районному керівництву про значний падіж свиней через нестачу кормів. Насправді худобу забили, а м’ясо розподілили серед селян.

У колгоспі «Незаможник» діяла їдальня, де могли отримати харчування місцеві жителі. Там же працював патронат для дітей-сиріт. Дробот організував дитячі ясла для сиріт та тих, хто потребували допомоги. Дітей підбирали не лише з довколишніх сіл, але й на залізничних станціях: Пальміри, Золотоноші, Кононівки.

Авторитет, який рятував

Яків був членом райкому партії. Про нього постійно писали центральні газети, а «Незаможник» використовували для популяризації колгоспного руху. Свій авторитет Дробот і використав під час Голодомору — до нього перевіряльники не так прискіпувалися, як до інших голів колгоспів.

У наступні роки Дробот організував розбудову господарства. За його ініціативи в колгоспі звели нові ферми, цегельний завод і двоповерховий клуб. Було проведено електроенергію. Назва «Незаможник» перестала відповідати реальному стану господарства, і колгосп перейменували на «Кірова».

У 1937 році Якова Дробота заарештували, але односельці виступили на його захист. Він повернувся у село й знову очолив колгосп.

Трагічна загибель під час війни

Коли у село ввійшли німецькі війська, Яків певний час переховувався в льосі. Згодом він вирішив, що безпосередньої загрози для нього немає, і з’явився відкрито. Німецькі військові взяли його на облік у районній комендатурі.

У 1943 році його та інших місцевих активістів викликали до Золотоноші. Частину з них розстріляли. За одними даними — Дробота теж розстріляли, за іншими — прив’язали до дверей і нацькували службових собак-вівчарок, унаслідок чого він помер.

Пам’ять про Якова Дробота

У Великому Хуторі на честь Якова Дробота названа вулиця. 27 лютого 2009 року до Дня пам’яті жертв Голодомору йому встановили меморіальну дошку.

5 листопада 2019 року на YouTube вийшов тизер повнометражного художнього фільму «Яків», присвячений постаті Якова Дробота. Стрічка брала участь в одинадцятому пітчингу Держкіно, але не перемогла, і так і не вийшла в прокат через відсутність фінансування.

Режисерка та сценаристка Вікторія Трофіменко розповідала, що їздила до Великого Хутора під час роботи над проєктом та консультувалася з харківським журналістом Віктором Козорізом, який у книжці описав історію Великого Хутора в період Голодомору.

«Насправді про Якова Дробота не так багато інформації залишилося. Він був досить контраверсійною особистістю, і мені було важливо, щоб його історія була розказана максимально правдиво», — казала Трофіменко в інтерв’ю «Радіо Свобода».

Сьогодні, 22 листопада 2025 року, відбудеться прем’єра вистави «Яків» у Івано-Франківському драмтеатрі. Це історична драма, створена на основі реальних подій — погляд на Голодомор не з позиції жертви, а з позиції тих, хто чинить опір. Режисерка — Вікторія Трофіменко.

Чому це важливо

Історія Якова Дробота показує, що навіть у системі тоталітарного терору були люди, які використовували свій статус для порятунку інших. У День пам’яті жертв Голодоморів ця вистава нагадує не лише про трагедію, а й про мужність тих, хто чинив опір геноциду українського народу.