Чому вулиця Суворова отримала нову назву

Перейменування вулиць у Києві — частина масштабного процесу дерусифікації, який місто розпочало після 2014 року і значно прискорило з початком повномасштабного вторгнення. Як ми писали, у грудні 2025 року Київрада проголосувала за зміну назв одразу десяти міських об’єктів, пов’язаних з Росією та радянською спадщиною. Серед них — вулиця Суворова у Дарницькому районі: раніше вона носила ім’я російського полководця XVIII століття, тепер — назву на честь української підпільниці.

Варто зазначити, що у червні 2022 року експертна група вже пропонувала перейменувати цю вулицю — на честь українського археолога Ярослава Пастернака. Однак ця ідея не зібрала достатньої підтримки у суспільстві, і питання залишалося відкритим ще три з половиною роки. Врешті-решт назва на честь Людмили Фої виявилася символічнішою: жінка, яка воювала проти тих самих радянських структур, чиїм символом ще недавно залишалася вулиця.

Студентка, яка стала зв’язковою ОУН

Людмила Фоя народилася 3 вересня 1923 року в селі Топори на Житомирщині. Роки її юності збіглися з Другою світовою війною: навчаючись у Київському медичному інституті, вона долучилася до студентського підпілля ОУН. Дівчина працювала зв’язковою, організовувала збір медикаментів для повстанців, а також займалася пропагандистською діяльністю у референтурі. Вона була однією з тих, кого сьогодні назвали б «волонтеркою на фронті» — тільки фронт тоді йшов через центр окупованого Києва.

У січні 1944 року Людмилу Фою заарештувало НКВД. Після тривалих допитів радянські спецслужби вирішили використати її у своїх оперативних іграх: вона отримала агентурний псевдонім «Апрельская» і мала налагодити зв’язок між псевдопідпіллям у Києві та справжньою мережею ОУН на Волині.

Як підпільниця обернула радянську гру проти самих же радянських спецслужб

Уже у травні 1945 року, потрапивши до відділу УПА, Фоя зізналася у своєму вербуванні. Довіра керівника СБ ОУН на Волині Миколи Козака врятувала їй життя — і відтоді вона стала подвійним агентом, використовуючи власну позицію для удару по радянських структурах зсередини.

Надалі Людмила Фоя повністю влилася в підпільну роботу. Під псевдонімом «Перелесник» вона редагувала журнал «Молодий революціонер», писала новели про визвольну боротьбу та залишила літературний слід під іменем Марко Перелесник. Її тексти виходили в умовах підпілля, коли кожен примірник видання міг коштувати авторові свободи або життя. Саме тому ім’я Марко Перелесник довгий час залишалося невідомим широкому загалу — і лише після 1991 року дослідники почали відновлювати біографію авторки.

Загибель у Рівненському лісі 1950 року

19 липня 1950 року під час бою в Неверківському лісі на Рівненщині Людмила Фоя загинула. За офіційними даними — від кулі чекістів, за спогадами очевидців — підірвала себе гранатою, аби не потрапити живою в полон. Їй було 26 років.

Її біографія — це не лише особиста трагедія, а й документ доби: шлях від студентки-медика до розвідниці, яка пройшла через вербування спецслужб і зуміла звернути цю пастку проти ворога. На думку істориків, Людмила Фоя — одна з тих постатей українського визвольного руху, чия біографія нагадує гостросюжетний роман.

Чому це важливо знати

Перейменування вулиць — не просто адміністративна процедура. Для мешканців Бортничів і всього Дарницького району це нагадування про те, що українська визвольна боротьба мала конкретні обличчя — і серед них були молоді жінки, готові ризикувати життям. Відновлення таких імен у міському просторі формує зв’язок між теперішніми захисниками і тими, хто боровся за Україну десятиліттями раніше. Мешканці вулиці не зобов’язані міняти документи у зв’язку з перейменуванням.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, у грудні 2025 року Київрада в межах дерусифікації одночасно перейменувала 10 міських об’єктів, зокрема проспект Маршала Рокоссовського — на честь Дмитра Павличка, а частину Лаврської — на честь гетьмана Мазепи. Вулиця Людмили Фої — одне з тих перейменувань, що повертають голос людям, яких радянська система намагалася стерти з пам’яті.