Як інститут пережив кілька спроб ліквідації

УІНП створили у 2006 році на хвилі Помаранчевої революції як центральний орган виконавчої влади. Першим керівником став Ігор Юхновський. Завданням установи було формувати державну політику національної пам’яті у час, коли Україну, за словами В’ятровича, накривала нова хвиля русифікації — наплив російських медіа, проросійських політиків і російської культури.

Уже за кілька місяців після створення інститут опинився під загрозою через прихід Віктора Януковича на посаду прем’єр-міністра. У 2010 році, після його перемоги на президентських виборах, на Банковій ухвалили рішення про «тиху» ліквідацію: УІНП позбавили статусу центрального органу виконавчої влади і перетворили на науково-дослідну установу, а керівником призначили ставленика КПУ Валерія Солдатенка. Курс на згортання тривав до Революції гідності.

Коли у 2014 році інститут очолив Володимир В’ятрович, установа готувалася до повного закриття — закінчувалися навіть договори на приміщення. «Чотири — п’ять місяців ми працювали без зарплат», — згадує історик. Попри це, УІНП перезапустили й одразу ініціювали закони про декомунізацію, відкрили архіви КГБ та розпочали масштабні перейменування. Так Київрада перейменувала вулицю Суворова на честь підпільниці ОУН Людмили Фої.

Яким буде Пантеон у центрі Києва

Ідею національного Пантеону обговорювали з початку 2000-х років, а у 2015–2017 роках напрацювали базову концепцію. Зараз робоча група за участю істориків і громадськості готує законопроєкт, який сподіваються ухвалити до кінця 2026 року. Щодо місця вже є консенсус — це має бути центр Києва, наразі підшуковують ділянку.

За словами В’ятровича, Пантеон не стане великим кладовищем: ідеться про кілька десятків найвизначніших діячів, чиї могили за кордоном опинилися під загрозою ліквідації. Перепоховувати Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку чи Івана Котляревського не планують — їхні могили вже є знаковими місцями пам’яті. Приблизно половину місць, за прикладом Франції та Польщі, мають зайняти діячі культури і науки.

Першим практичним кроком стало перепоховання провідника ОУН Андрія Мельника та його дружини Софії: у травні їхні останки повернули до Києва з Люксембургу. Поховання на Національному меморіальному військовому кладовищі є тимчасовим, наголошує В’ятрович. Він також прокоментував скандал довкола надгробків: козацький хрест за нормативами дозволений лише на могилах військовослужбовців, тому для Софії Мельник запропонували інше рішення, яке виявилося невдалим.

Що буде з 16 тисячами могил українців за кордоном

Свого часу УІНП створив базу даних на 16 тисяч діячів української політики, культури і науки, чиї могили розсіяні по світу. До кожної ситуації підходитимуть індивідуально: частина поховань залишиться під опікою дипломатичних представництв, прах військових діячів переноситимуть на Національне меморіальне військове кладовище, і лише одиниці найвизначніших потраплять до Пантеону.

Чому це важливо знати

Пантеон планують розмістити саме у центрі Києва, тож столиця стане головним місцем національної меморіальної політики. Ухвалення закону визначить, чиї останки повертатимуть в Україну і як виглядатиме меморіал, а досвід перепоховання Мельників показує, наскільки чутливими для суспільства є ці рішення.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, прах полковника УНР Андрія Мельника повертався в Україну після церемонії у Люксембурзі. Також на Книжковому Арсеналі відбулася дискусія В’ятровича та Матіос про нагляд КГБ.