Сучасний театр у Києві: очищення, виклики та нові сенси

До Всесвітнього дня театру 27 березня 2025 року у столиці відбувся круглий стіл за участі режисерів, акторів, управлінців і депутатів. Захід став майданчиком для відвертої розмови про головні тенденції, проблеми й перспективи театру в умовах війни.

Театр у воєнних реаліях

«Театр переживає період очищення від імперських наративів і трансформується у просвітницьку силу, особливо для молоді», — підкреслив Богдан Струтинський, голова Національної спілки театральних діячів України. За його словами, в Україні зараз справжній театральний ренесанс — “по всіх театрах переаншлаг”.

Режисер Національного театру імені Франка Давид Петросян закликав позбавитися залишків пострадянського репертуару:

«Говорити про складні теми потрібно. Це є ознакою сучасного театру. Але цих ознак у нас майже немає».

Театр у перекладі та відновлення українського репертуару

Петро Качанов, керівник Київського муніципального театру опери і балету, розповів, що в його театрі опери йдуть українською мовою:

«Це стало традицією. Глядачі краще розуміють зміст і емоційно глибше сприймають спектаклі».

Театр також шукає, відцифровує і ставить опери українських композиторів. Балет «Аладін» Олександра Родіна вже зацікавив литовських глядачів — вперше український твір увійшов до репертуару європейського театру.

Проблеми та дискусії: що болить театру

🔹 Відсутність премії “Київська пектораль” у 2025 році — один з найбільших ударів по театральній спільноті.

«Два роки поспіль експерти працювали безкоштовно. Цього року — охочих не знайшлось», — пояснила депутатка Вікторія Муха.

🔹 Фінансова нестабільність та відсутність сталої експертної бази для оцінки театральних проєктів.

🔹 Освітній розрив та дефіцит професійних кадрів у сфері театру.

🔹 Етичні виклики — на прикладі ситуації в Молодому театрі, де стався скандал із художнім керівником.

Поворотна допомога як механізм виживання

«Лише комунальні театри торік зіграли понад 4000 вистав, які відвідали понад пів мільйона глядачів», — зазначила Вікторія Муха.

Завдяки поворотній фінансовій допомозі театри запускають нові проєкти, повертають кошти і подаються знову. У 2024-му таку підтримку отримали:

• «Фальстаф» (Київська опера)
• «Аліса у Задзеркаллі» (Київ Модерн Балет)
• Театр «Берегиня»
• Ансамбль «Калина»

Підсумки: театр як інструмент національного оновлення

«Театр виконує не лише просвітницьку, а й освітню та ідентифікаційну функції, перетворюючись на простір сили, впевненості та віри у Перемогу», — підсумувала Муха.

На думку учасників, війна відкрила вікно можливостей для оновлення театру, переходу до сучасної української драматургії та відродження власної культурної школи.

Чому це важливо знати

Український театр у час війни стає не лише розрадою, а інструментом очищення та відбудови національної ідентичності. Саме зараз формується нова культура — позбавлена імперських нашарувань, орієнтована на молодь, правду і складні теми. Київські театри демонструють приклад стійкості, гнучкості та здатності до відновлення, що робить їх важливою частиною суспільної опори.